1 / 16

Завдання проекту

Яким я побачив Чіпку Варениченка- героя роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні? “ Робота учня 10 класу C аєнка Володимира. Завдання проекту. Показати психологізм змалювання головного героя роману;

july
Télécharger la présentation

Завдання проекту

An Image/Link below is provided (as is) to download presentation Download Policy: Content on the Website is provided to you AS IS for your information and personal use and may not be sold / licensed / shared on other websites without getting consent from its author. Content is provided to you AS IS for your information and personal use only. Download presentation by click this link. While downloading, if for some reason you are not able to download a presentation, the publisher may have deleted the file from their server. During download, if you can't get a presentation, the file might be deleted by the publisher.

E N D

Presentation Transcript

  1. Яким я побачив Чіпку Варениченка- героя роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні? “ Робота учня 10 класу Cаєнка Володимира

  2. Завдання проекту • Показати психологізм змалювання головного героя роману; • Розкрити характер Чіпки, його неоднозначність, складність; • Простежити еволюцію його поведінки; • Зясувати причини, що привели до морального падыння; • Виховувати високыморально-етичны риси простоъ людини.

  3. План проекту • Дитячі роки • Батьки Чіпки • Чіпка – одинак • Образи молодого Вареника • Де ж правда ? • Неволя-приниження-пияцтво-злочин • Відгук О.Гончара про Чіпку • Висновки

  4. Дитячі роки Нечипора. • Народився він гарним хлопчиком “... повновидим, чорнявим, головатим і розумним…” Тільки був якийсь смутний, хмурий, невеселий. Не схожий на інших.

  5. Батьки Чіпки. • Мати – зневажена селянка, яка й хати власної не мала. Єдине багатство – це працьовиті руки й чесна душа. Батько – панський попихач, утікач із панської неволі, москаль. Тобто, Чіпка походить з тих найбільш обділених, уярмлених українців, які народжувалися й виростали з тавром невільника.

  6. Чіпка – одинак. • Діти його не любили, називали “байстрюк” і “виродок”. Чіпка змалечку відчував себе нелюбом, відкинутим, другосортним. Так мало радості й добра зазнав , і так багато болю.

  7. Бабуся Оришка й дідусь Улас. • Найкращі свої риси малий проявив у спілкуванні зі своїм добрими наставниками – бабусею Оришкою та дідусем Уласом: він виявив свій природний розум, метикуватість, прагнення творити добро.

  8. Чіпка та бабуся Оришка

  9. Юність героя. • Був гарним, але таких парубків можна було зустріти по хуторах та селах. Одне, що в нього було неабияке – дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним світилась якась незвичайна сміливість і духовна міць разом з якоюсь хижою тугою…

  10. Образи молодшого Вареника. Усвідомлена соціальна кривда, сприяла тому, що він був надто нервовим, озлобленим, готовим до помсти. Можна простежити, що у нього з дитинства розвилося неконтрольоване психікою почуття помсти, яке часто за своєю силою перевищує саму правду.

  11. Неволя – приниження – пияцтво – злочин. • Пристрасть Чіпки до чарки, невміння правильно оцінити свої вчинки викликають осуд. Тверезіючи, він розумів, що чинить щось жахливе, але знову в горілці топив біль. А разом із ним і все те добре, що залишилося в його душі. Селяни розуміли страждання скривдженого парубка, проте не прощали йому злочинного життя, зневажливого ставлення до матері. Не прощає йому й автор, а разом з ним і ми. То чи не повторює Чіпка своїм життям той логічний ряд: неволя – приниження – пияцтво – злочин.

  12. “Де ж правда?” • У хвилини розпачу з вуст Чіпки прозвучали зболені слова: “Де ж правда?”. Так і не знайшов він відповіді на це питання в суспільстві, серед якого жив. А вибори до земства, які стали підлим обманом і наругою над безграмотними селянами, остаточно вбили віру в справедливість. Аморальність пореформеної Росії автор показав через підкупи, хабарництво, вражаючий цинізм чиновників.

  13. Чіпка не гідний поваги людей. • Але й сам Чіпка виявився не гідний поваги людей. Озлобленість і мстивість керують його вчинками. Грабежі на шляхах він називає “відбиранням свого”, зрівнюванням багатих з бідними. Отже, відплата за особисту кривду стає потворною, злочинною стосовно інших.

  14. Народ каже… • У народі кажуть: ніколи не приймай рішення у гніві. Чіпка ж не замислю-вався, перш ніж зробити якийсь крок. Його серце ніколи не радилося з розумом, ставало сліпим у злобі й часто вело на слизьку дорогу. Тому всі його добрі наміри й помисли були перекреслені жахливими вчинками, кривавими злочинами.

  15. Відгук О. Гончара про Чіпку • У молодості Чіпка – горда й незалежна людина. Він ладен стати на оборону правди людської, він здатен на вчинок безкорисливий. Потенційно, внутрішнім ладом душі Чіпка рідня Олексі Довбушу та Кармелюку. Проте він пішов іншим шляхом… Скалічений у нерівній боротьбі із системою гноблення й несправедливості, він, що подавав світлі й великі надії, в кінці роману деградує, втрачає людське обличчя, стає бандитом, кривавим убивцею, якого зрікається навіть рідна мати. Суворий реалізм письменника виявився і в тому, що він, “не пожалів” свого героя, у всій нещадності показав його складну життєву еволюцію.

  16. Висновки • Чіпка - тип селянина – трудівника. У його образі автор показує найістотніші риси трудового селянина за капіталізму: працьовитість, любов до землі, ненависть до поміщиків, куркулів й інших експлуататорів, пристрасне бажання волі й кращого життя.Та Чіпка вибрав інший шлях : грабунку і вбивства. І ніякі добрі вчинки не можуть виправдати його за це.

More Related