220 likes | 387 Vues
Культурне життя в Україні 1940-1950р. Відновлення системи освіти.
E N D
Відновленнясистемиосвіти • Поширеннянабуврух за відбудовузруйнованих і спорудженняновихшкільнихприміщень силами самого населення – «методом народноїбудови». У 1944-1945 рр. у республіцібуловідбудовано і побудовано 1669 шкіл. На 1950 р. довоєнна мережа шкілбула практично відновлена, але для налагодженнянормальноїсистемиосвітицьогобулонедостатньо: у середині 50-х років 16 тис. шкіл (33,2% відїхзагальноїкількості), вякихнавчалося 1,67 млн. дітей, змушенібулиорганізовуватизаняття в дві, а то і в три зміни. Значнакількістьцихзакладів, особливо в сільськіймісцевості і у робітничих селищах, буларозташована у приміщеннях, мало пристосованих для навчання.
Школипостійновідчувалигостру потребу в підручниках, зошитах і навчальномуобладнанні. Для матеріальноїпідтримки тих, кого батьки не могли забезпечитимінімумомнеобхідного для навчання, створювався фонд всеобучу.
Труднощі, що стояли перед системою освіти, викликалинеобхідністьзапровадженнямережівечірніхшкіл. Були заснованітакожнавчальнікурси для дорослих, професійнізаочнішколи.
Але реалії часу потребували все більшеосвічених людей. У 1953 р. булоздійсненоперехіддообов'язковоїсемирічноїосвіти. Це, у свою чергу, створило додатковітруднощі – нестачуприміщень, вчителів, навчальнихпосібників.
Як і в довоєнні роки, Комуністичнапартіяпрагнулаперетворити школу на знаряддявстановлення і посиленнясвого контролю над учнівськоюмолоддю. Булавідновлена робота піонерських і комсомольськихорганізацій. ПрищепленнявідданостіЙ.Сталіну й ідеаламкомунізмуоголошувалосянайважливішимпокликаннямшколи.
Закривалисьнаціональнішколи (польські, угорські, румунські та ін.). Всі вони булиперепрофільовані на російські.
Протягомчетвертоїп'ятирічкибуловідтворено і систему вищоїосвіти. • Внаслідокпроведеноїпіслявійниреорганізаціїкількістьвищихнавчальнихзакладів в УРСР зменшиласьу порівнянні з довоєннимперіодом, тоді як кількістьстудентівзросла з 99 до 325 тис. (на 1956 р.). Правда, майже половина з них навчалася на заочних і вечірніхвідділеннях. • Викладання в більшостівузіввелосяросійськоюмовою.
Розвиток науки в Україні • Якщо у 1945 р. в республіціналічувалося 267 науково-досліднихустанов, то в 1950 р. вже 462, в тому числібільше 30 академічнихінститутів. Зміцнювалася, хоча й повільно, їхняматеріально-технічна база, зроставкадровийпотенціал. Кількістьнауковців в Українідосягла у 1950 р. 22,3 тис. осіб.
Головною науковоюустановоюУкраїнизалишаласьАкадемія Наук УРСР, яку очолювавО.Палладін.
ВченіУкраїнидосяглизначнихуспіхів у дослідженнях з фундаментальних наук, їхнаближенні до потреб господарства. У республіці в 1946 р. було запущено перший в СРСР атомний реактор. У 1956 р. Генеральним конструктором будівництвакосмічнихкораблів у СРСР став виходецьізЖитомирщиниС.Корольов.
ПідкерівництвомС.Лебедєва у Києві у 1948-1950 рр. буловиготовлено першу в Європіцифровуобчислювальну машину.
Значнимтехнічнимдосягненнямбулапобудова у 1953 р. найбільшоготоді в світісуцільнозварного моста через Дніпрозавдовжкипонад 1,5 км (містім. Патона у м. Києві). За короткий час завдякиновійавтоматичнійтехнологіїзварюваннябулоспорудженогазопровідДашава –Київ.
Розвитоклітератури і мистецтва • Особливупопулярність у повоєнні роки здобулатворчістьО.Гончара, автора трилогії«Прапороносці»,повісті«Земля гуде». Плідно творили такожпрозаїкиВ.Козаченко, В.Совко, письменник і режисерО.Довженко, гумористОстап Вишня (П.Губенко), поетиМ.Рильський, П.Тичина, В.Сосюра, А.Малишко. Л.Первомайський.
Повоєннийперіод заслужено асоціюється з відомимсталінським тостом «за великий російський народ». У ньомувиявилосяпрагнення Й. Сталінасполучитикомуністичнуідеологію з ідеєювинятковоїроліросіян у світовійісторії. На кожнийвинахідзахідноговченогорадянськіпропагандистизнаходилиросіянина, якийвисловивцюідеюраніше, на кожного видатногозахідного автора бувкращий за ньогоросійський автор, а на кожного видатного державного діяча Заходу знаходивсяросійськийзіщебільшвидатнимидосягненнями.
«Ждановщина» (1946-1949 рр.) означала посиленнявтручаннясталінського режиму в сферу ідеології, культури, науки, літератури, мистецтва з метою встановленняжорсткого контролю над духовнимрозвиткомрадянськогосуспільства.
Для «зміцненнякерівництва» українськоюпарторганізацією м. Київбуло направлено Л.Кагановича(М.Хрущовбувпереміщений на другорядний пост голови уряду). Л.Кагановичрозгорнувборотьбуз«українськимбуржуазнимнаціоналізмом». Фактичносаме ним булапідготовлена велика «справа», жертвою якоїмав стати цвітукраїнськоїінтелігенції того часу – А.Малишко, П.Панч, М.Рильський, Ю.Яновськийта ін. Та ініціативаЛ.Кагановичавиявиласьневчасною, і вінбуввідкликаний до Москви.
Особливо лютій і нещаднійкритицібулопідданоВ.Сосюруза вірш«ЛюбітьУкраїну» (1944 р.), якийбулооголошено «ідейнопорочнимтвором».