Дмитро Павличко

1. Дмитро Павличко

2. ЙОГО ПОЕЗІЯ – ЦЕ КОДЕКС ЦІННОСТЕЙ • Сутність справжнього поета заснована на зіткненні різних, суперечливих філософських начал і світів, силове поле якого на обмежується національними чи соціальними конфліктами. Поет – виразник загальнолюдського досвіду. У своїх найкращих творах він глибоко національний і соціальний, але йому притаманний світогляд, що поєднує буття земне і зриме з духовним і трансцендентним буттям. Це – мова про Дмитра Павличка, який належить до плеяди найвидатніших майстрів українського поетичного слова другої половини ХХ ст. і початку ХХІ ст.

3. Дмитро Павличко народився 28 вересня 1929 року в селі Стопчатові на Косівщині, в селянській родині. Життєпис поета – у його творах. Немало фактів з його дитинства і юності відображено у віршах найранішого періоду, які не могли бути опублікованими за радянських часів, оскільки мали виразне антикомуністичне спрямування. Перший поетичний твір Дмитра Павличка датований 1944 роком. Початкову освіту Дмитро Павличко здобував у Яблунівськійпольськомовній школі, а потім – у Коломийській гімназії. 1945 р. три місяці перебував у лавах Української Повстанської Армії (сотня Спартана). Далі – майже рік у радянській тюрмі. 1948 р. закінчив Яблунівську середню школу, 1953 р. – Львівський університет. Перша книжка «Любов і ненависть» вийшла 1953 р. З 1963 р. поет живе у Києві.

5. Творчість Дмитра Павличка радянського часу позначена впливом марксистської ідеології, яку поет намагався використовувати в боротьбі проти русифікаційної політики Москви. Дмитро Павличко зазнав переслідувань з боку комуністичної влади: був виключений з аспірантури у Львівському університеті (1955), знятий з посади головного редактора журналу «Всесвіт» (1978). Книжку Дмитра Павличка «Правда кличе» (1958) було заборонено й порізано на січкарні. Загальнонаціональне визнання поетичному хистові Дмитра Павличка здобула пісня «Два кольори» з музикою Олександра Білаша.

6. ОСОБЛИВОСТІ РЕЦЕПЦІЇ ПОЕЗІЇ ДМИТРА ПАВЛИЧКАУ НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ПРОСТОРІ • У системі розвитку національного письменства, а також у процесі взаємодії національних літератур споріднених або неспоріднених народів особливу роль відіграють перекладні твори. При цьому розголос, який викликає у реципієнтів певна інтерпретація оригінального тексту мовою мети, не завжди адекватно віддзеркалює вагомість творчості конкретного письменника у контексті національної літератури. Прикладом може послужити не оцінений належною мірою за межами України доробок Володимира Винниченка (1880–1951), Миколи Хвильового (1893–1933), Павла Тичини (1891–1967), Василя Стуса (1938–1985). На ефективність рецепційного процесу в конкретно-історичному контексті впливають як внутрішні, так і зовнішні чинники.

7. Приміром, у ХХ столітті обставини розвитку австрійського національного письменства загалом були сприятливішими, якщо його порівнювати з поступом української літератури. Однак твори АдальбертаШтіфтера, ҐуставаМайрінка, Гуґо фон Гофманнсталя, Гайміто фон Додерера, Ганса Карла Артманна, ІльзеАйхінґер, ІнґеборґБахманн, Томаса Бернгарда, Норберта Ґстрайна все ще не дійшли до українського читача у повному обсязі, у тім числі, у перекладних інтерпретаціях. А це важливо для формулювання концептуальних засад у межах розгорнутої характеристики певного духовного ареалу на загальному тлі культурних практик. Адже міжлітературні національні зв’язки чи не найкраще віддзеркалюють реалії духовних змагань одного або кількох народів за окреслених історичних умов життя суспільства. У цьому зв’язку відрадно, що у ХХІ столітті творчість Дмитра Павличка досягла максимальної амплітуди результативного входження в іншомовне середовище, зокрема, у німецькомовний простір. Його визначальними ознаками постають урівноважені фази рецепційного процесу у поступальній динаміці: інформація – публікація – інтерпретація, а у сполуці з цим відбувається закономірний вияв саморепрезентації художнього доробку певного автора. І таким є Дмитро Павличко.

8. Твори Дмитра Павличка з’явилися книжковими виданнями у перекладах у Польщі, Болгарії, Білорусії, Росії, Португалії, Угорщині, Румунії, Естонії. Знаменний по­чаток входження поезії Дмитра Павличка у німецькомовний простір було закладено у 60–70-х рр. ХХ століття. На цей період припадають інтерпретаційні спроби німецьких дослідників і популяризаторів української літератури Петера Кірхнера та АндреасаРайманна. Тоді ж ужинком автора вже хрестоматійної поезії «Два кольори» явив зацікавлення письменник і перекладач Йона Ґрубер (1908–1980). Зокрема, він відтворив німецькою мовою такі Павличкові вірші, як «Сучасна колискова» («ModernesWiegenlied»), «Над морем» («AmMeer»), «Я тимчасовий» («Vergänglichbinich»), «Впали на мене чари» («ZauberschwebtzurErde»), «Живу, як той гірський потік» («DemraschenBergbachgleichich»). Щоправда, до 2009 року ці інтерпретації залишалися у рукописній версії. Наприкінці 90-х рр. німецькомовні читачі отримали змогу ознайомитися з поезіями українського митця завдяки Ірині Качанюк-Спєх, перу якої належать також вдалі трансформації мовою Ґете поеми «Енеїда» Івана Котляревського, драми-феєрії «Лісова пісня» та драматичної поеми «Касандра» Лесі Українки. А на зламі ХХ – ХХІ століть у Польщі побачила світ книжка під назвою «Київ у травні». Вона містить п'ятнадцять поезій Дмитра Павличка та відповідні перекладні тексти Богдана Задури (мова мети – польська) і Миколи Зимомрі (мова мети – німецька).

9. Процес рецепції твору за допомогою перекладу набуває природного засвоєння, а відтак – максимально можливого вияву інтенсивності, у першу чергу, тоді, коли відбувається в інших суспільних і національних умовах. У такому випадку він може перейняти нові самобутні риси, зберігаючи або ж втрачаючи при цьому внутрішні координати національної специфіки. Ідеться про безпосередню появу інтерпретацій у країні, реципієнтам якої вони адресовані. З цього погляду знаковим видається факт, що у дрезденському видавництві “Телем” вийшла друком збірка поезій Дмитра Павличка німецькою мовою під метафоричною назвою «Княгиня Європи» («EuropasFürstin»). Тут подано 111 оригінальних творів та їхні відповідники у перекладі Миколи Зимомрі, та автора цих рядків (60 позицій), Ірини Качанюк-Спєх (40 позицій) та Йони Ґрубера (11 позицій).

11. Докладний аналіз текстів мовою оригіналу й мовою мети однозначно свідчить про те, що перекладацька праця Йони Ґрубера розширила обрії рецепції творчості Дмитра Павличка загалом змістовним прочитанням усіх одинадцяти поезій. Тому наявність у добірці «Княгиня Європи» цих досі неопублікованих трансформацій – це позитивна ланка у процесі сприйняття української літератури у німецькомовному просторі. Щоправда, в особі Йони Ґрубера маємо представника українського письменства. Поету за призначенням, автору поетичних збірок «Геть з міста» (1938), «Сонце на порозі» (1940), «Розплющеними очима» (1968), «Світло життя» (1978), уродженцеві Буковини переважно вдалося зберегти паралельні конструкції як на рівні змістової величини, так і форми. Ось, приміром, звучання гранично сконденсованої Павличкової мислі, яка пронизує вірш «Мушу» («Ichkannnichtanders») в його інтерпретації:

13. Я мушу книжки читати, DassmeineAugennichterblinden, Щоб очі мої не осліпли, MussichvieleBücherlesen, Я розмовляти мушу, DassichvorKummernichtverstumme, Щоб з туги не оніміти, Mussich, Bruder, mitdirreden, Я мушу почути пісню, DassichvorStillenichtertaube, Щоб не оглухнути з тиші, MussichvieleLiederhören, Я закохатися мушу, DamitzumirdieFreudekomme, Щоб радість прийшла до мене, Mussichtäglichmichverlieben, Я друга побачити мушу, DamitderTagnochhellersei, Щоб день мені був ясніший, MussicheinemFreundbegegnen, Я вірш написати мушу, DamitdasHerzmirnichtzerspringe, Щоб серце не розірвалось, MussichvielGedichteschreiben, Я працювати мушу, Undarbeiten, arbeitenmussichständig, Щоб не соромитись хліба, UmdasBrotjanichtzuschänden, Я мушу опівночі вмерти, MusstotumMitternachtmichsehen, Щоб рано воскреснути знов! Umfrühmorgenszuerstehen.

14. Перекладачеві можна висловити докір щодо порушення звукової організації оригіналу, допущення певних видозмін у його змістовому наповненні (наприклад, допасування до іменника «Kummer» (туга) слова «Bruder» (брат), відсутнього у Д.Павличка). Однак у цілому Й.Ґрубер доладно обрав стилістичний ключ, що й дозволило йому досягти ясності й чіткості поетичної думки. У вірші «Зеленим вогнем береза» («DerBirkengrüneFlamme») Й.Ґрубер віднайшов слова-еквіваленти, які повністю відповідають внутрішній текстовій структурі твору Д.Павличка. Відтак – мова перекладу характеризується збалансованістю й гармонійністю:

15. Зеленим вогнем береза, DerBirkengrüneFlamme Як свічка, в полі горить.LohtkerzengleichamRain, Ні вітер, ні блискавок леза NichtWindnochSturmvermag Не можуть її погасить. ZulöschenihrenSchein. Коли сумовитим дзвоном ErtöntdesHerbstesKlang Осіння блакить загуде, MitdumpfemSchallenwieder, Те полум’я стане червоним SofallendiegrünenFlammen І тихо на землю впаде. GanzrotzurErdenieder. Любове моя вогнекрила, DerLiebeFeuerschwingen, Ти линеш в осінню даль. DiemirderHerbst durchschauert, Та краще б тебе згасила VerkohletliebervorHass, Ненависть, а не печаль AlsdassihrvorWelkentrauert

17. «У поезії Дмитра Павличка, – зазначає Микола Зимомря у післямові до збірки «Княгиня Європи», – сходиться чимало художніх антиподів – енергійних і багатогранних на потужному інтелектуальному масиві. Публіцистично-виражальний пафос поезії Дмитра Павличка підпорядкований відчуттю міри, коли діють, за висловом Івана Франка, «закони понад власний темперамент», а «естетика понад власну хвилеву подобу». Суб’єктивність світоглядної позиції, самобутність поетового сприйняття життя творить те підґрунтя, що ускладнює завдання перекладачеві відтворити панорамність художнього мислення автора. Без сумніву, Й.Ґрубер впорався з викликом. Він створив цілісність образу, в якому зв’язки між формальними елементами тотожні оригіналові за розмаїттям контрастного зображення дійсності. Вдумливим тлумачем поезій Дмитра Павличка виявила себе й Ірина Качанюк-Спєх. Її перекладацьке чуття тонко настроєне на характерну поету ритмомелодику. При цьому вона вдало зберігає фонетичні, морфологічні та синтаксичні особливості конкретного вірша. Ілюстрацією може послужити поезія під назвою «Сльози» («Tränen»):

18. Все старіє: слова ірими, Аlles wird alt: Worte und Reime, І кров, і слава, і могуть, Das Blut, der Ruhm und die Gewalt, Лиш сльози не стають старими –Nur Tränen können niemals altern – Вони народжуються й мруть. Werden gezeugt und sterben bald. Є поміж ними різні створи –Es sind verschiedene Geschöpfe – Політикиі вояки,Soldaten und Politiker, Поети, шахраї, актори, – Schauspieler, Gauner, Dichterköpfe, Та всі вони єретики. Doch allesamt Häretiker. І та сльоза, котра лукавитьDie Träne, die als falsch erkannt, Ібреше, – спалюється вмить; Die lügt, betrügt – verbrennt sogleich; І та сльоза згоряє навіть, Auch solche Träne wird verbrannt, Що прагне людство освітить! Die Menschen die Erleuchtung reicht.

19. На якість відтворення сили поетичних образів позитивно впливає те, що перекладачка цілеспрямовано шукає у німецькій мові найбільш вдалі еквіваленти. Варто відзначити: у більшості перекладних варіантах перо І.Качанюк-Спєх особливо рельєфно відшліфовує експресивність звучання містких рефлексій і ремінісценцій. У цьому легко переконатися, зіставляючи текст поезії «Якби я знав» («Hätteichnurgewusst») мовою оригіналу та мовою мети:

21. Якби я знав, як тяжко ранить словоHätte ich nur gewusst, wie schwer ein Wort verletzt, Моє, та не когось там, а мене;Mein Wort, doch nicht die anderen, nur mich allein; Забутемною, вдарило раптово, Schon hatte ich’s vergessen, es hat den Schlag versetzt, Тупе, неначе вістря кам’яне. Stumpf, wie die Scheide von einem Schwert aus Stein. Чомувоно мене не вбило змаху,Warum hat es mich nicht gleich in den Tod getrieben, Чомулишвисталяє на страму?Warum hat es mich blosgestellt, der Ehre mich beraubt? Можливо, я писав його зі страху,Vielleicht habe ich es aus purer Angst geschrieben, А може, вірив я колись йому?Oder hatte ich irgendwann an das Wort geglaubt? Я смерті не боявся, та достотуTod ängstigte mich nicht, doch war mir niemals klar Не відавправди, бувсліпий, як дим.Was Wahrheit wirklich ist, ich bin geblendet worden. Якби ж я знав, яку страшну скорботу Hätte ich nur gewusst, wie schwer der Kummer war, Несежиття, я вмерби молодим!Welchen das Leben bringt, ich wäre jung gestorben!

22. Як у перекладах Й.Ґрубера, так і І.Качанюк-Спєх має місце консолідація тих властивостей індивідуальної художньої інтерпретації тексту, що додають творові мовою перекладу статус адекватного прочитання. Вони сприятимуть і одиничному (доробок Д.Павличка), і загальному процесові освоєння української літератури у німецькомовному просторі. Звідси – переконаність, що у поява Німеччині згаданої збірки «Княгиня Європи» зміцнить рецепцію творчості Дмитра Павличка як провідного носія української літератури у німецькомовному просторі.

23. СЛОВО ДМИТРА ПАВЛИЧКА В НІМЕЧЧИНІ • Дмитро Павличко належить до тих небагатьох українських письменників, хто загалом добре відомий за межами Шевченкової Вітчизни. Щоправда, німецький читач вперше отримав таку широку можливість безпосередньо пізнати його творчість мовою Ґете й Шіллера. Примітний факт: книжка «Княгиня Європи» побачила світ в авторитетній серії «Мала слов’янська бібліотека», яку заснували 1998 року заслужені німецькі славісти Ганс Роте та ЛудґерУдолф. Досі опубліковано понад 400 книжкових позицій. Їхня найсуттєвіша ознака полягає у засаді щодо подачі пропонованого матеріалу: паралельно друкується текст твору мовою оригіналу та мовою мети.

25. Значна обсягом збірка «Княгиня Європи» Дмитра Павличка, що містить сто одинадцять творів. Вони – показові, бо зримо віддзеркалюють характер і ширше – особливості поезії Дмитра Павличка, власне, на рівні репрезентації різних періодів духовних змагань творця пісні «Два кольори». Адже в основу рецензованого видання лягли вірші, опубліковані на сторінках таких збірок, як «Гранослов» (1968), «Наперсток» (2001) та «Три строфи» (2007). Варто наголосити: усі переклади, вміщені у збірці «Княгиня Європи», виконані на високому художньому рівні. Зміст німецькомовних версій адекватно передає своєрідність, либонь, кожної думки поета, для якої характерна передусім внутрішня організація текстових структур.

26. Це засвідчують такі зразки з Павличкового поетичного доробку, як, наприклад: «У Стефаника», «Краса», «Земля з Тарасової могили», «Мовчання», «Катівня», «Дарунок Сталіна», «Дракон», «Свобода» (зі збірки «Наперсток»); «Молитва», «Україна», «Оранта», «Мамине слово». «Стопчатів» (зі збірки «Три строфи»); «Притча про сонце», «Впали на мене чари», «Зеленим вогнем береза» (зі збірки «Гранослов»). За переконанням Олександра Астаф’єва, книжка «Княгиня Європи» Дмитра Павличка вже несе й принесе радість німецькомовним читачам. Без сумніву, цей успіх поділяють знавці й інтерпретатори українського слова Йона Грубер (1908–1980), Ірина Качанюк-Спєх, Іван Зимомря та Микола Зимомря . До речі, збірку упорядкував доктор філологічних наук Микола Зимомря, відомий літературознавець, критик і перекладач. Його ґрунтовна стаття «На золотих берегах слова: сутність поезії Дмитра Павличка» завершує публікацію, яку доцільно оцінювати як вибране. А передмова, що належить перу німецької дослідниці Каті Бруннер, у багатьох оцінках суголосна післямові українського вченого. Окрасою видання є обкладинка, на якій зображено малюнок визначного художника світової слави Івана Марчука – картина «Копиці» (1984). Цілком слушним видається твердження з анотації до книжки Дмитра Павличка: «Це видання містить найкращі поезії живого класика української літератури в оригіналі та перекладній німецькомовній версії».

27. ЛІТЕРАТУРА • Павличко Д. Київ у травні. Поезії / ДмитроПавличко; [перекладпольськоюмовою: Богдан Задура; переклад німецькоюмовою: МиколаЗимомря; упоряд., передмова «Земля натхненасонцем»: М.Зимомря]. – Кошалін: Intro-Druk, 2001. – 89 с. • Kotljarevs'kyj I. Aeneida / Ivan Kotljarevs'kyj ; [Deutsch von Irena Katschaniuk-Spiech ; hrsg. von Leonid Rudnytzky, Ulrich Schweier]. – München : Ukrain. Freie Univ., 2003. – 242 S. • UkrajinkaLessja. Das Waldlied : Feerie in dreiAkten / LessjaUkrajinka ; [Deutsch von Irena Katschaniuk-Spiech]. – Lwiw : Verl.-ZentrumderNationalenIwan-Franko-Univ., 2006. – 219 S. • UkrajinkaLesja. Kassandra : dramatischeDichtung / LesjaUkrajinka ; [Übers. von Irena Katschaniuk-Spiech ; hrsg. von LudgerUdolph]. – Dresden : Thelem, 2007. – 277 S. • Dmytro Pavlyčko. Europas Fürstin. Gedichte. Ukrainisch und Deutsch / Deutsch von Jona Gruber, Irena Katschaniuk-Spiech, Iwan Zymomrya, Mykola Zymomrya; hrsg. und mit einem Nachwort von Mykola Zymomrya. – Dresden: Thelem, 2010. – 282 S.