1 / 36

Тема. Світова валютна система

Тема. Світова валютна система. Структура сучасної світової валютної системи. Еволюція світової валютної системи. Європейська валютна система: етапи формування та особливості. Валютна система України.

alice-rivas
Télécharger la présentation

Тема. Світова валютна система

An Image/Link below is provided (as is) to download presentation Download Policy: Content on the Website is provided to you AS IS for your information and personal use and may not be sold / licensed / shared on other websites without getting consent from its author. Content is provided to you AS IS for your information and personal use only. Download presentation by click this link. While downloading, if for some reason you are not able to download a presentation, the publisher may have deleted the file from their server. During download, if you can't get a presentation, the file might be deleted by the publisher.

E N D

Presentation Transcript


  1. Тема. Світова валютна система Структура сучасної світової валютної системи. Еволюція світової валютної системи. Європейська валютна система: етапи формування та особливості. Валютна система України.

  2. Валютна система – форма організації міжнародних грошових відносин; сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами. Міжнародні валютні відносини - сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

  3. Типи валютних систем РОЗРІЗНЯЮТЬ: • Національну валютну систему • Регіональну валютну систему • Світову валютну систему

  4. Національна валютна система Національна валютна система –це сукупність валютно-економічних відносин, за допомогою яких здійснюється міжнародний платіжний обіг, утворюються і використовуються валютні ресурси країни. Це частина грошової системи країни та форма організації її валютних відносин, закріплених національним законодавством.

  5. Основні елементи національної валютної системи • Національна валюта • Паритет національної валюти • Режим курсу національної валюти • Система валютного регулювання • Міжнародна валютна ліквідність країни • Наявність чи відсутність валютних обмежень • Міжнародні кредитні засоби, регламентація їх використання • Регламентація міжнародних розрахунків країни • Режим національного ринку і ринку золота • Національні органи, що обслуговують і регулюють валютні відносини країни

  6. Регіональна та світова валютні системи Міжнародна (регіональна) валютна система- це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн. Світова валютна система – це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася на основі розвитку світового господарства і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів, міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно–розрахунковий оборот у системі світового господарства.

  7. Ключові умови, необхідні для успішного функціонування світової валютної системи: • Забезпечення відповідної ліквідності. Необхідність існування офіційних резервів у центральних банках країн, які беруть участь у міжнародній торгівлі. Наявність стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору. • Дія механізму вирівнювання (регулювання). Країни повинні проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми мають забезпечувати регулювання платіжного балансу країн, а уряди - сприяти збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти. • Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть упевнені в тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати до неї довіру. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди використовують спільні зусилля для того , щоб викликати довіру до системи.

  8. Основні елементи національної і світової валютних систем

  9. Волатильність – це ступінь мінливості обмінного курсу, яка виражається формулою: де σ – волатильність; хі– валютний курс у момент часу і; - середнє значення валютного курсу за період;n – кількість днів у періоді.

  10. Реальний ефективний обмінний курс (РЕОК) визначає ціну національної валюти країни щодо курсів валют її торговельних партнерів, тобто до середньозваженого кошика їх валют. РЕОК = де Нв.к.- номінальний валютний курс; і від 1 до 10 означає десять головних торговельних партнерів даної країни, частка яких у зовнішньоторговельному обороті перевищує 70%; Wі – частка країни і у зовнішньоторговельному обороті країни, для якої розраховується РЕОК

  11. Частка окремих валют у світових валютних резервах , %

  12. Питома вага окремих валют в офіційних резервах країн-членів МВФ(%)

  13. Динаміка золотовалютних резервівсвіту

  14. Міжнародні валютні резерви України, млн.дол.США

  15. Ціна золота на спотовому ринку-в дол . за унцію( на 26.01.2012р.) 1723дол./унцію

  16. Ціна платини на спотовому ринку-дол. за унцію( на 26.01.2012р.) 1608 дол. за унцію

  17. Ціна срібла на спотовому ринку (на 26.01.2012р).-у дол. за унцію 33,58дол. за унцію

  18. За оцінками українських експертів,інвестиції у золото мають сенс лишетоді, коли є план вкласти у нього значні суми і на довгий термін. Але в будь-якому випадку у дорогоцінних металах експерти радять зберігати до 10% заощаджень. Адже різниця між ціною купівлі та продажу золота досить велика. Тому якщо сьогодні ви придбали золотий зливок, а уже за тиждень вам знадобляться гроші і захочете його продати, то можете втратити до 20%. Утім, незважаючи на слабо розвинений ринок дорогоцінних металів, за даними Державного комітету статистики, з січня по листопад 2011 року в Україну ввезли 10,5 тонни золота. Найбільшим постачальником золота виявилась Швейцарія — звідти ввезли 4,1 тонни металу. Ще 3,7 тонни ввезли з Нідерландів та 1,3 тонни – з Німеччини. 

  19. Найбільш поширеною міжнародною валютою у торгівлі є долар та євро:понад 50% світової торгівлі припадає на долар, 28%- на євро, 6% - на фунт стерлінгів, 4% - на японську єну, 6-7% на інші валюти промислово розвинутих країн. Основа такого вибору- показники країн у світовому виробництві та торгівлі. Так, на частку США припадає близько 20% світового ВВП та 15% світового експорту; на частку зони євро – відповідно 15% та 20%; на частку Японії – 8% та 10%.

  20. До того ж долар та євро – основні грошові одиниці, що використовуються приватним сектором у МЕВ як засіб збереження та нагромадження- до 75%. Як правило, долар переважеє у міжнародних приватних інвестиціях та у кредитно- фінансових операціях світового банківського сектора. Євро- на міжнародних ринках похідних валютних інструментів та міжнародних ринках боргових цінних паперів.

  21. Паризька валютна система Генуезька валютна система Бреттон-Вудська валютна система Ямайська валютна система 2.Еволюція світової валютної системи

  22. Біметалізм У XVI – XVIII ст. Форми біметалізму: • система паралельної валюти –коли законодавство не встановлює певного співвідношення між золотом та сріблом; • система подвійної валюти -коли держава фіксує певне співвідношення між обома металами; карбування золотих та срібних монет, прийняття їх населенням мають здійснюватися за цим співвідношенням.

  23. Чинники впливу на розвиток Бреттон-Вудської валютної системи 1.Зміна ролі США та долара США у світових фінансах. 2.Підвищення ролі міжнародних фінансових ринків. 3.Розширення міжнародних банківських операцій. 4.Поява нових умов та можливостей для розвитку транснаціональних корпорацій. 5.Виникнення фінансових криз. 6.Зростання міжнародних портфельних інвестицій.

  24. Криза Бреттон – Вудської валютної системи Причини : Загострення протиріч між інтернаціональним, глобальним характером міжнародних економічних відносин та використанням для потреб їх розвитку національних валют, які схильні до знецінення (переважно долара). • Нестабільність платіжних балансів. • Активізація ринку євродолара. • Дезорганізуюча роль транснаціональних корпорацій (ТНК). • Наплив доларів в країни Західної Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валютних курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар. • Франція ввела подвійний валютний ринок ЗА прикладОМ Бельгії, де він функціонував з 1952 р. Країни Західної Європи стали відкрито виступати проти привілейованого стану долара в світовій валютній системі. Пошуки виходу з валютної кризи завершилися компромісною Вашингтонською угодою групи “десяти” 18 грудня 1971р.

  25. Смітсонівська (Вашингтонська) угода (1971 р.) • переглянуто паритети провідних валют: долар девальвовано на 7,89%; підвищено офіційну ціну золота на 8,57% (з 35 до 38 долара за унцію), здійснено ревальвацію ряду валют; • пом’якшився принцип фіксованих паритетів: межі можливих відхилень курсів валют від їх фіксованих паритетів були тимчасово розширені з + 1% до + 2,25%; • міжнародна розрахункова грошова одиниця СПЗ, яка рішенням сесії МВФ (вересень-жовтень 1969 р.) вводилась в дію з 1 січня 1970 р., розглядалась як можлива основа валютної системи нарівні із золотом (зараз – 230 млрд.СПЗ, або 310 млрд.дол.); • переплетення валютної кризи з енергетичною та світовою економічною кризами.

  26. Спеціальні права запозичення – Special Drawing Rights Спеціальні права запозичення – СПЗ (резервна валюта кошикового типу) - цебезготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках у МВФ. Складалась до 1981 р. із 16 валют, до 1999 р. – із 5-ти валют – долара США, марки ФРН, єни, французького франка, фунту стерлінгів; зараз прив’язується до курсу 4-х валют – євро , долара США , британського фунта стерлінгів , японської єни.

  27. Склад СПЗ

  28. Структурні принципи ЄВС • ЄВС базувалась на ЕКЮ, потім – на євро (12 країн). • На відміну від Ямайської ВС, яка юридично закріпила демонетизацію золота, ЄВСвикористовувала його в якості реальних резервних активів. Створений спільний золотий фонд за рахунок об’єднання 20% офіційних золотих резервів країн ЄВС в ЄФВС (Європейський фонд валютного співробітництва), який згодом перетворено на Європейський Центральний Банк. • Режим валютних курсів заснований на спільному плаванні валют у формі “європейської валютної змії”у встановлених межах взаємних коливань (+2,25% від центрального курсу, для деяких країн (Італії) +6% до кінця 1989р. З серпня 1993р.у результаті загострення валютних проблем ЄС межі коливання розширилися до +15%). • В ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання шляхом надання центральним банкам кредитів для покриття дефіцитуплатіжних балансів і розрахунків, пов’язаних із валютною інтервенцією.

  29. План Делора, 1989 р. • Створення загального (інтегрованого) ринку. • Структурне вирівнювання відсталих зон та регіонів. • Координація економічної, бюджетної, податкової політики. • Створення наднаціонального Європейського валютного інституту у складі керуючих центральними банками і членів директорату для координації грошової та валютної політики. • Єдина валютна політика, введення фіксованих валютних курсів і колективної валюти ЕКЮ. На основі плану Делора була розроблена та підписана 12 країнами ЄС в Маастрихті (Нідерланди) у лютому 1992 р. Угода про Європейський Союз, яка передбачала поетапне формування валютно-економічного союзу.

  30. Перший етап 1 липня 1990 р. – 31 грудня 1993 р.- етап становлення економічного і валютного союзу ЄС (ЄВС – англ. EMU - EconomicandMonetaryUnion). Підготовка до введення євро. • Відміна всіх обмежень на вільний рух капіталу всередині ЄС, а також між ЄС та третіми країнами. • Забезпечення параметрів економічного розвитку всередині ЄС; прийняття країнами програм, де визначались певні цілі та показники антиінфляційної і бюджетної політики, стабільність курсів валют у відносинах між країнами ЄС.

  31. Другий етап 1січня 1994 р. - 31 грудня 1998 р. • Створення Європейського валютного інституту, який визначав правові, організаційні і матеріально-технічні передумови, необхідні Європейському Центральному банку для виконання своїх функцій, починаючи з третього етапу введення євро. • Заборона підтримки діяльності державного сектора шляхом кредитування центральними банками його підприємств, придбання центральними банками боргів держави. • Відміна привілейованого доступу підприємств державного сектора до коштів фінансових інститутів. • Заборона брати на себе зобов’язання державного сектора однією із країн-членів іншою країною-членом чи ЄС у цілому; 100% держзакупівель країни здійснюється на її ринку. • Показник бюджетного дефіциту не повинен перевищувати 3% ВВП при нормальних умовах розвитку , а величина державного боргу - 60% ВВП. • Прийняття в деяких країнах-членах національного законодавства про надання їхнім центральним банкам статутної незалежності від їх урядів з тим, щоб прирівняти їхній правовий статус з аналогічним статусом ЄЦБ. 2 травня 1998р. Європейський Союз назвав країни-члени, які допускалися до переходу на євро з початку третьої стадії - Австрія, Бельгія, Німеччина, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція.

  32. Третій етап - 1999-2002 рр. • З 1 січня 1999 р. фіксуються валютні курси євро до національних валют країн-учасниць єврозони, євро стає їхньою загальною валютою. • Євро замінює ЕКЮ у співвідношенні 1:1. • Розпочала свою діяльність Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) - включає ЄЦБ та центральні банки країн-учасниць зони євро. • З 1 січня 2000 р. до зони євро приєдналася Греція. • З 1 січня 1999 р. відбулася тверда фіксація курсів валют країн зони євро для перерахунків. • З 1 січня 2002 р.випущено в обіг банкноти і монети євро, паралельний обіг з національними валютами країн-членів, обмін останніх на євро. • З 1 липня 2002 р. виключено з обігу національні валюти і здійснено повний перехід країн-учасниць на євро.

  33. Основні інструменти політики ЄЦБ • Таргетування (встановлення цільових орієнтирів основних грошових агрегатів з метою контролю над інфляцією). • Встановлення меж коливань основних процентних ставок, у тому числі з метою їхнього зближення по всій зоні євро. • Операції на відкритому ринку. • Встановлення мінімальних резервних вимог для банків.

  34. Члени ЄВС Увели євро: Австрія, Бельгія, Німеччина, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Греція, Словенія (з 1.01.2007 р.), Мальта, Кіпр (з 1.01.2008 р.), Словаччина (з 1.01.2009 р.), Естонія (з 1.01.2011 р.). Країни, які не є членами ЄВС, але на основі спеціальних угод про адаптацію або самостійних угод про адаптацію ввели євро: Андорра, Витикан, Монако, Сан-Марино, Чорногорія,Косово.

  35. Динаміка курсу гривні у 2009 – 2011 рр. (звіт НБУ)

  36. Валютна структура операцій з іноземними валютами

More Related