320 likes | 522 Vues
В.І.Самійленко – видатний український лірик, гуморист. Патріотичні мотиви творчості. Сатиричні й гумористичні твори. Володимир Іванович Самійленко (літ. псевдонім В. Сивенький, Іваненко, Полтавець, Смутний, Л. Сумний) (1864 – 1925).
E N D
В.І.Самійленко – видатний український лірик, гуморист. Патріотичні мотиви творчості. Сатиричні й гумористичні твори.
Володимир Іванович Самійленко (літ. псевдонім В. Сивенький, Іваненко, Полтавець, Смутний, Л. Сумний)(1864 – 1925)
Народився Володимир Іванович Самійленко 3 лютого 1864р. в с. Великі Сорочинці на Полтавщині. Батько його був поміщик Іван Лисевич, а мати — колишня кріпачка Олександра Самійленко.
Початкову освіту майбутній письменник одержав у дяка, потім у Миргородській початковій школі.
Мати, Олександра Кіндратівна, служила за домоправительку у пана Трохимовського, в с. Михайлівні. У Трохимовського була багата бібліотека, і там хлопчик рано навчається французької мови, заводить знайомство з творами Руссо, Вольтера та інших французьких класиків, читає античних поетів… Пысля смерті Трохимовського мати одержує в спадок від нього тридцять десятин землі, чималу суму грошей і пенсію на виховання сина. Це дає змогу хлопцеві вчитись, і в 1875 році він - учень Полтавської гімназії. Тут прокидається в нього охота до віршування, і він береться писати поезії - спершу російською мовою, а потім - українською.
З 1885р. Володимир Самійленко вчиться на історико-філологічному факультеті Київського університету. У студентські роки серйозно займається літературною діяльністю.
Студентські роки • У студентські роки В. Самійленко брав активну участь у громадсько-політичному житті, належав до Братства тарасівців. Друкуватися почав з 1886 р. Перша збірка "З поезій Володимира Самійленка" вийшла в Києві у 1890 р., потім твори тричі виходили окремими виданнями в 1906, 1909, 1918 рр.
Титульна сторінка першого видання збірки «Україні» 1906 р.
За час перебування свого в університеті Володимир Іванович побував… у Галичині й Буковині. З тою подорожжю зв’язане знайомство з Іваном Франком, який полюбив лагідного лівобережця зворушливою любов’ю…
Після закінчення навчання (1890 р.) Володимир Самійленко працював у Києві, Чернігові, Катеринославі, терплячи постійні матеріальні нестатки. Врешті склав іспит на нотаря і відкрив нотаріальну контору в м. Добрянці на Чернігівщині, де й працював до 1917p.
Діячі української культури на відкритті пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві. Зліва направо: М. Коцюбинський, В. Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, М. Старицький, Г. Хоткевич, В. Самійленко
У пошуках кращої долі • У 1920 р. емігрував за кордон, до Галичини. У вигнанні животів у злиднях, хронічно хворів, пережив смерть обох доньок. Виснажений фізично і морально, у 1924 р. повернувся до Києва.
Б. Грінченко та В. Самійленко, Чернігів, 1902 р.
Лірика В. Самійленка • Яскраву сторінку поетичної творчості В.Самійленка становить його пейзажна та інтимна лірика (цикл «Весна», «Сонети», «Її в дорогу виряджали» та ін.). • «Вечірня пісня» поета, покладена на музику К. Стеценком, стала улюбленою народною піснею. Значне місце у творчості митця посідає його філософська лірика, де звучать роздуми про сенс людського буття, про вічність, плин матерії у часі і просторі, про єдність матеріального і духовного начал.
Почуття любові до України звучать у віршах циклу «Україні», «Веселка». • В ряді віршів В. Самійленко торкається традиційної теми ролі митця, мистецтва в суспільному житті: «Пісня», «Елегії», «Орел», «Не вмре поезія», «На роковини смерті Шевченка», «26 лютого», цикл «Вінок Тарасові Шевченку, 26 лютого». Роль Шевченка у розвитку української мови поет розкрив у поезії «Українська мова (Пам'яті Т. Г. Шевченка)», що стала широко відомим хрестоматійним твором.
В. Самійленко був блискучим майстром сатири й гумору. Кращі його сатиричні твори «Ельдорадо» (1886), «Як то весело жить на Вкраїні» (1886), «На печі» (1898), «Мудрий кравець» (1905), «Невдячний кінь» (1906). Поезії «Дума-цяця», «Міністерська пісня», «Новий лад» стали яскравими зразками нещадної політичної сатири. Афористичність мови, стислість і точність вислову, куплетна форма окремих поезій надають сатиричним творам виняткової виразності й привабливості.
В. Самійленко визначився як поет- сатирик з засудженням ура-патріотизму, самодержавства, продажності, графоманії: «На печі» (1898), «Собаки», «Ельдорадо» (1886), «Як то весело жить на Вкраїні» (1886), «Мудрий кравець» (1905), «Невдячний кінь» (1906), «Дума-цяця», «Міністерська пісня», «Новий лад».
В. Самійленко став неперсічним новатором у гумористично-сатиричній поезії. В злободенних віршованих фейлетонах і гострих сатирах висміював самодержавство, а також урапатріотизм і боягузтво сучасного громадянства: "Кожна піч українська — фортеця міцна, там на чатах лежать патріоти".
В еміграції В. Самійленко прагне повернутися на Україну і дістає на це дозвіл в 1924 р. Повернувшись до Києва, працював редактором. Та здоров'я поета було підірване роками поневірянь, матеріальною скрутою.
Помер Самійленко 12 серпня 1925 року у Боярці під Києвом. Громада Боярки поховала поета на своєму цвинтарі за козацьким звичаєм - з козацьким поясом попереду, з червоною китайкою на домовині, з хрестом з берези…
Варто знати • Самійленко, який дійсно «народився у бідній селянській хаті», з часом вивчив 10 іноземних мов(!), назавжди увійшов до історії вітчизняної культури як неперевершений перекладач.
Ельдорадо • Десь далеко єсть країна • Пишна, вільна, щастям горда, • Кожний там живе щасливо — • Держиморда, держиморда. • В тій країні люблять волю, • Всяк її шука по змозі • І про неї розмовляє — • У острозі, у острозі.
Там усяк говорить правду • Непідкупними устами, • Там за правду щира дяка — • Батогами, батогами. • Там неправді та злочинству • Не вважають і на волос, • Там злочинних зараз лають — • Та не вголос, та не вголос.
Там уряд «блюде» закони, • Дба про всіх, немов про рідних, • За провинності ж карає — • Тільки бідних, тільки бідних. • Суд там скорий: як ти винен, • То зашлють «без проволочки», • А не винен, то й відпустять — • Без сорочки, без сорочки.
В тій країні всякий може • По заслузі шани ждати: • Там на те хрести й медалі — • Для багатих, для багатих. • Там тверезість у повазі, • Видно скрізь тверезу спілку, • Всі там п'ють самую воду — • Та горілку, та горілку.
Там всі люди роботящі, • Там нарівні з мужиками • Всі пани працюють щиро — • Язиками, язиками. • Там широка воля слову: • Кожний пише все, що знає, • А цензура ліберальна — • Все черкає, все черкає.
Там письменникам за працю • Сам уряд складає дяку • І з тріумфом їх провадить — • В Сибіряку, в Сибіряку. • Там говорять по-французьки • Не то значні, а й лакеї, • А пани всі мови знають — • Крім своєї, крім своєї.
Там зійшлися всі народи: • Москалі, «хахли», поляки, • І живуть вони так дружно — • Як собаки, як собаки. • Там живе племін усяких • Престрашенна мішанина, • І за те той край зоветься — • Русь єдина, Русь єдина. 3 січня 1886
Презентацію підготувала вчитель української мови та літератури Івано-Франківської ЗШ І-ІІІ ступенів №18 Павлюк Марія Петрівна