Комахи — паразити та переносники збудників хвороб людини

1. Національний фармацевтичний університет Кафедра біології, фізіології та анатомії людини Комахи —паразити та переносники збудників хвороб людини

2. Класифікація типу членистоногих Медична ентомологія вивчає паразитів людини, які належать до класу Комах (нараховується близько 1 млн. видів).

3. Характеристика Класу Комахи Комахи роздільностатеві, мають виражений статевий диморфізм. Розвиток відбувається з повним або неповним метаморфозом. За умов неповного метаморфозу з яєць виходять личинки, що схожі на дорослу комаху, але відрізняються відсутністю вторинних статевих ознак і крил, що утворюються пізніше в процесі линяння. Після декількох линянь личинка перетворюється в імаго. За умов повного метаморфозу з яєць виходять личинки, що різко відрізняються від імаго зовнішнім виглядом, живленням і місцем знаходження. Після линяння личинки перетворюються в нерухомі лялечки, що перебувають в стані покою. В цей період здійснюється перебудова внутрішніх органів. З лялечки виходить імаго. Метаморфоз відбувається під контролем гормональної системи.

4. Комахи – механічні переносники збудників захворювань. До цієї групи належать види комах, які проживають у тісному сусідстві з людиною і в природі звичайно не зустрічаються. Механічні переносники самі не є паразитами людини, але в результаті живлення харчовими продуктами і екскрементами людини здатні переносити яйця гельмінтів і збудників багатьох інфекційних захворювань.

5. Таргани Всеїдні комахи, багато видів яких мешкають в оселях та біля житла людини. Найбільш відомими і поширеними є чорний та рудий таргани. Довжина тіла чорного таргана доходить до 19-26 мм, а рудого – до 11-12 мм. Характерна особливість тарганів – наявність особливих клапанів, що закривають трахеї за наявністю у повітрі сторонніх домішок. Це забезпечує тарганам високу толерантність до дії інсектицидів. Живляться ці комахи хлібом, картоплею, зерном, цукром, трупами тварин і людини, навіть папером та ватою. Псують продути харчування, зволожені концентровані корми і шкіряну сировину; можуть переносити збудників черевного тифу, дизентерії, туберкульозу, лепри, цист найпростіших, яєць деяких гельмінтів.

6. Зоофільні мухи Поширені по всієї земній кулі. Належать до ряду Двокрилих. Медичне значення мають представники трьох родин: справжнімухи м’ясні (падальні) мухи сірі м’ясні мухи

7. Характеристика Зоофільних мух Розвиток мухи відбувається з повним перетворенням. Мухи відкладають яйця у гниючі речовини тваринного або рослинного походження. Одна кладка містить біля 100-150 яєць, з яких вилуплюються личинки. Оптимальна температура для розвитку личинки десь 35-45ºС. Живляться личинки органічними речовинами субстрату, у якому вони живуть. Тривалість фази личинки – до 3 днів, після чого вона перетворюється на лялечку, розвиток якої при 20ºС продовжується близько 5 днів. Лялечка вкрита товстою кутикулою – пупарієм. Мухи, що вийшли з пупарію, спочатку тільки повзають, а через кілька годин починають літати. Тривалість життя мухи 20-30 днів. За цей час самка встигає відкласти більше 600 яєць за 4-6 кладок.

8. Сірі м'ясні мухи Справжні мухи Типовий представник – вольфартова муха Типовий представник – кімнатні мухи Живородна комаха, личинки якої, паразитують в ранах тварин і спричинюють розвиток вольфартіозу. Вольфартова муха велика, світло-сірого кольору з темними смужками на грудях, відкладає живих личинок в рани, подряпини, на слизові оболонки і мацеровані ділянки шкіри тварин. Личинки виїдають тканини, спричинюють кровоточивість, нагноювання і захворювання, що називається тканинним міазом. Кишкові міази трапляються в тих випадках, коли людина випадково глитає харчі, що містять личинки різноманітних мух. Відомі випадки, коли мухи відкладали яйця на забруднену білизну тяжкохворих, а личинки проникали в статеві шляхи, спричинюючи уринарний міаз. Переносники кишкових інфекцій – холери, черевного тифу, дизентерії, а також лямблій, яєць гельмінтів.

9. Кімнатна муха а – доросла муха; б – яйця; в – личинка; г - лялечка

10. Комахи – постійні кровосисні паразити.До цієї групи паразитів належать тільки воші – ектопаразити, для яких людина є єдиним хазяїном.

11. Воші На людині паразитують три види вошей: платяна, головна і лобкова. Головна мешкає на волосяній частині голови, платяна – на натільній білизні. Лобкові воші заселяються на лобку, в пахвах, на бровах та повіках. Паразитування на людині головної і платяної вошей називається педикульозом, зараженість лобковими вошами носить назву фтиріаза. Воші – порівняно дрібні безкрилі комахи. Їх тіло довгасто-овальне розміром 1,5-5 мм залежно від виду, статі і стадії розвитку. Ротовий апарат у вошей колючо-сисного типу, у ротову порожнину впадає канал від добре розвинених слинних залоз, секрет яких має антикоагулюючу дію. До грудей причленовані три пари ніг, що пристосовані для міцного утримання за волосся і білизну. Розвиваються шляхом неповного перетворення. Самки відкладають яйця (гниди) на прикорневу частину волосся (біля 300 яєць за період статевої зрілості), приклеюючи їх матовим секретом, стійким до багатьох хімічних речовин. Вони овальні, біло-жовтого кольору, блискучі, на верхньому полюсі опуклі. З них вилуплюється личинка, що досягає статевої зрілості впродовж місяця. Воші, як самці, так і самки, кров смокчуть тільки у специфічних живителів. Будучи перенесеними на неспецифічного живителя вони гинуть. Однак воші свиней, буйволів і верблюдів здатні заковтувати кров людини, але без наступної відкладки яєць. Акт смоктання крові триває 5-30 хв, за один прийом вони поглинають 0,7-3 мг крові. Зараження педикульозом і фтиріазом відбуваються за безпосереднього контакту, а також при використанні чужої білизни. Повзанням по тілу й уколами воші спричинюють подразнення шкіри, що супроводжується сверблячкою. У результаті утворюються розчухування і подряпини, через які проникає патогенна мікрофлора. Головна і платяна воші є не тільки ектопаразитами людини, але й переносниками збудників таких тяжких хвороб, як сипкий і поворотний тифи і окопна лихоманка. Боротьба з педикульозом складається з дотриманням правил особистої гігієни, постійному митті, зміні білизни , удержанням білизни і помешкання в чистоті.

12. Воші

13. Комахи – тимчасові кровосисні паразити.До цієї групи належать факультативні ектопаразити – клопи, комарі, блохи, москіти, мошки.

14. Блохи Вториннобезкрилі комахи, тіло їх стисле з боків, завдовжки 0,5-15 мм. Задні кінцівки більш довгі, що служить для пересування за допомогою стрибків. Ротовий апарат колючо-сисний. Розвиток бліх відбувається з повним перетворенням. Самки відкладають яйця у сухому смітті, шерсті тварин, з яких виходить личинка, що потім перетворюється у лялечку. З лялечки виходить доросла комаха, що живе десь 3-4 місяці. Найбільш відома людська блоха, що мешкає під плінтусом, в підлозі. Укуси бліх спричинюють сильне свербіння. Крім того блохи є проміжними хазяїнами деяких гельмінтів, можуть бути резервуаром і переносниками збудників тяжкої хвороби – чуми. У зв’язку з тим, що в природі хворіють чумою найчастіше гризуни, в передачі збудників цієї хвороби велику роль відіграє щуряча блоха, що може переходити для кровосмоктання на людину. Блохи при кровосмоктанні можуть передавати також збудників сипкого тифу, туляремії, геморагічної лихоманки та ін.

15. Комарі Дрібні і середньої величини комахи з довгим хоботком, тонкими коротковолосистими в самок і пір’ястими в самців вусиками. Ротовий аппарат колючо-сисного типу, ноги подовжені. Живляться кров’ю тварин і людини тільки самки комарів, що можуть випивати об’єм крові, маса якої більше маси її тіла. Живлення кров’ю, що багата білками, - обов’язкова умова для розмноження комарів. Після кровосмоктання у самки впродовж декількох днів визрівають яйця (від десятка до декількох сотень), які вона відкладає у містах з підвищеною вологістю. Тривалість життя самки комара від 1-2 до 17-18 гонотрофічних циклів, у самців – 10-15 днів. Зимують комарі у фазі яйця чи імаго. Комарів називають сутінковими комахами, тому що найбільш активні вони при слабкій освітленості. Нападаючи для смоктання крові, комарі заподіюють значний збиток здоров’ю. Самка комара за один прийом поглинає до 3 мг крові, уколи комарів болючі, а слина, що потрапляє в ранки, токсична. У численних місцях уколів розвиваються запалення, набряки. Самки комарів можуть неодноразово смоктати кров як на людині, так і на домашніх і диких тваринах. Тому, вони, як і інші неспецифічні кровососи, беруть участь у переносі збудників деяких інфекційних та інвазивних захворювань. Встановлено понад 50 збудників хвороб, що можуть передаватися через укуси комарів. Це різні збудники енцефалітів, сибірської виразки, анаплазмозів, філяріатозів та ін. Крім того, малярійні комарі є основними хазяїнами збудників малярії.

16. Москіти Дрібні комахи (1,3-3,5 мм), густо вкриті волосками ясно-жовтого чи сіруватого кольору. Політ у москітів “стрибаючий”. Смокчуть кров тільки самки, які відкладають яйця у вологі місця 2-3 рази впродовж життя. Розвиток личинок і лялечок іноді може розтягнутися на один рік. За один прийом самка поглинає 0,4-0,5 мг крові. Москіти завдають шкоди, уводячи під шкіру отруйну слину, що спричинює дуже сильну сверблячку. При розчісуванні на місцях укусів з’являються пухирі та папули. Ці комахи можуть переносити збудників шкірного та вісцерального лейшманіозів, москітної лихоманки та ін.

17. Клопи Тимчасові паразити людини, а також птахів і лабораторних тварин. Тіло клопів жовтого чи червоно-бурого кольору, овальної форми, хоча розмір і колір залежить від ступені насичення насмоктаної крові. У статевозрілих особин за тазиками третьої пари ніг розташовані пахучі залози, секрет яких має неприємний запах. Кров смокчуть як самці, так і самки. Самка протягом життя відкладає до 500 яєць. Найбільше значення для людини має постільний клоп, що поширений всюди. Як ектопаразити, клопи є докучливими нічними кровососами, уколи яких сильно бентежать живителів, позбавляючи їх відпочинку вночі. На місці уколу виникає нестерпне свербіння і нерідко формуються папули. За один раз клоп може поглинати до 7 мг крові. Клопи є переносниками збудників сибірської виразки, туляремії, гемолітичного стрептококу, поворотного тифу, гепатиту В.

18. Мошки Мешкають в лісових і тайгових районах, особливо поблизу рік. Дорослі особини розміром 1-3 мм, зовні схожі на дрібних мух. Тіло коротке, чорного чи темно-коричневого кольору, ноги короткі, крила широкі. Ротовий апарат колючо-сисного типу. Самки відкладають яйця на предмети у води, тому що личинки, які вилуплюються з яєць, можуть розвиватися тільки у проточній воді. Комаха, що вийшла у воді з лялечки, оточена міхурком повітря, що виносить її на поверхню води, і мошка відразу злітає. Медичне значення визначається роллю як масових злісних кровососів, що спричинюють сверблячку, печію, біль та набряки на місці укусу, так і переносників збудників сибірської виразки, енцефаліту, туляремії.