Download
1 / 15
150 likes | 358 Vues
Лукашівська ЗОШ І-ІІІ ступенів. ПРЕЗЕНТАЦІЯ. Присвячена 200-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка «Кохання в житті Тараса Шевченка». Виконала: Єфіменко Катерина учениця 10 класу Керівник: Подкопаєва Ю.В. 2014 р.
E N D
Лукашівська ЗОШ І-ІІІ ступенів ПРЕЗЕНТАЦІЯ Присвячена 200-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка «Кохання в житті Тараса Шевченка» Виконала: Єфіменко Катерина учениця 10 класу Керівник: Подкопаєва Ю.В. 2014 р.
Кохання в життіШевченка – чи не найболючішасторінкайогодолі, бо не маввінсімейногощастя, родинного тепла, хатинки, обсадженоїсадочком, люблячоїдружини , не було й діточок. Не судилося. У якому краю мене заховають, Де я прихилюся, навіки засну. Коли нема щастя, нема талану, Нема кого й кинуть, Ніхто й не згадає…
Дуже мало віршів у творчостіпоета, присвяченихконкретнійкоханійжінці. А все тому, що Шевченко з самого дитинствазвик не пускатинікого до серця. Мені ж, мій Боже, на землі Подай любов, сердечний рай! І більшнічого не давай!
Першим великим почуттямпоетабулойогодитячекохання до Оксани Коваленко. Самецядівчинапробудила в серці кобзаря перше світле почуття, а їїособистатрагічна доля стала найбільшоютрагедієюсерцяпоета. А я так мало, небагато Благав у Бога. Тільки хату Одну хатиночку в гаю, Та двітополі коло неї Та безталанную мою, Мою Оксаночку
Перший поцілунокШевченкавийшовтрохигірким через сльози. Малийкріпачокпереживав свою черговупідлітковудепресію, сховавшисьвідусіх на пасовиську за Кирилівкою. І раптомприйшла вона — така сама, як він, мала пастушка… ..дівчинаПри самійдорозіНедалеко коло менеПлоскіньвибирала,Та й почула, що я плачуПрийшла, привітала,Утирала моїсльозиІ поцілувала...
У віршах, присвяченихОксані, ''Менітринадцятийминало'', ''Ми вкупочці росли'', ''Не молилася за мене'', створених на засланні, ми доторкаємосядо особисто пережитого Шевченком. Ми вкупочці колись росли,Маленькими собі любились,А матері на нас дивилисьТа говорили, що колисьОдружимоїх.
Наступнекохання Т. Шевченка – цепочуття до вільноїдівчиниДуніГусиківської, чорнобровоїкрасуні, яке розбилося об кріпацтво.
будучи вже студентом ПетербурзькоїАкадеміїмистецтв, поет захопивсяАмалієюКлоберг, дівчиною, яка в учбовомузакладіпідробляла натурщицею.
На відмінувідіншихжінок, якимизахоплювавсяшевченко,ВарвараРєпніна, дочка відомогоросійськогодіяча, сама закохалася в поета і одна з перших відчулайого великий поетичнийталант.Вона першою, нехтуючисуспільнимизабобонами, назвала йогогенієм і сміливопростяглаШевченковіруку.Проте вона була на шістьроків старшою від Тараса, і той радшесприймавїї як свою опікунку, а не коханку.
29 червня 1843 року Тарас зустрічає на балу Ганну Закревську. До цьоговінзовсім не думав про шлюб.А ПІЗНІШЕ з’являється в поетавженезміннеупродовжусьогожиттябажаннямати свою родину, свійдім, дружину, тихий і надійнийзахисток. Цебажанняневдовзіпереростає в гострудушевнупотребу.
У рядках, яківінприсвятивсвоєму «єдиному великому коханню», звучитьнеприкритийбільсамотності, попри якийсерцепоетазберегловеликенерозділенепочуття до «свята чорнобривого», на превеликий жаль, – до заміжньоїжінки. І ти, моя єдиная,Встаєшіз-за моря,З-за туману, слухнянаяРожевая зоре!
Останнім почуттям,що спалахнуло в серці поета, була любов до ЛикерипОЛУСМАКОВОЇ. Шевченко закохався в НЕЇ і вхопився за рятівну думку — збудувати з цією кріпачкою своє родинне щастя, виглядати якого і чекати він уже стомився.Поет запропонувавдівчиніодружитися і переїхати до України. Але й тут не судилосяпоетовіздобутисвогощастя – Ликера йомувідмовляє і через деякий час виходитьзаміж за перукаряЯковлєва.
Відвідуючимеморіал, у книзівідгуків одного разу вона залишиларозпачливийзапис: ? травня 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мійдруже. Подивись, подивись на мене, як я каюсь…".Але буловжезапізно. Прикро, але справжня народна слава і жіночалюбовприйшли до Тараса Шевченкатількипісляйогосмерті. Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?..
Шевченко високоцiнувавкохання, але справжнє, iдеаломякогобулиоднолюбство, вiдданiсть, незрадливiсть i щирiсть. Не гарячiобiйми- а саменевиннийпоцiлунок на тлiтакоïсамоïосяяноïсонцемприроди. Вонотрепетне, невибагливе та щире. Це коханняпередбачаєоднолюбство та вiрнiстьна все життя, i цiнуєтьсябiльшеза останнє.Саметакекохання, як сонце, осяюєлюдськiжиття. Невесело на свiтi жить, Коли нема кого любить.
