ЕКОНОМІЧНА ЗАІНТЕРЕСОВАНІСТЬ РОБОТОДАВЦІВ У ФУНКЦІОНУВАННІ НАКОПИЧУВАЛЬНОЇ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ

1. ЕКОНОМІЧНА ЗАІНТЕРЕСОВАНІСТЬ РОБОТОДАВЦІВ У ФУНКЦІОНУВАННІ НАКОПИЧУВАЛЬНОЇ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ ФЕДОРЕНКОАнатолій Васильович Віце-президентКомпанії з управління активами ВАТ „КІНТО”, кандидат економічних наук (Київ)

2. Існує декілька спонукальних мотивів щодо заохочення роботодавців до участі у добровільній накопичувальній системі недержавного пенсійного забезпечення шляхом: • створення власного корпоративного пенсійного фонду або • приєднання до інших недержавних пенсійних фондів • Перші три з наведених нижче аргументів стосуються переваг, які одержує роботодавець як засновник та (або) платник недержавного пенсійного фонду: (І) можливість часткового самофінансування власного підприємства (ІІ) можливість економії на соціальних нарахуваннях на фонд оплати праці (ІІІ) можливість відносної економії на податку на прибуток підприємств

3. І. Можливість часткового самофінансування власного підприємства Роботодавець – засновник корпоративного („фабрично-заводського”) пенсійного фонду отримує можливість часткового самофінансування власного підприємства за рахунок коштів, накопичених у фонді: (1) пенсійних внесків, зроблених самим роботодавцем на користь своїх працівників, (2) особистих внесків самих працівників та (3) одержаного фондом інвестиційного доходу.

4. І. Можливість часткового самофінансування власного підприємства • Закон надає можливість під час провадження діяльності, пов’язаної з інвестуванням активів корпоративного пенсійного фонду придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, емітентами яких є засновники такого фонду, до 5 відсотків загальної вартості пенсійних активів, а протягом перших п’яти років з початку заснування таких фондів – до 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів (частина друга статті 49 Закону).

5. ІІ. Можливість економії на соціальних нарахуваннях на фонд оплати праці • Тут можливі два випадки: Перший виникає у тому разі, коли пенсійні внески здійснює безпосередньо сам працівник Згідно із законопроектом про внесення змін до законодавства з питань оподаткування, на частку фонду оплати праці, що перераховується до недержавного пенсійного фонду, соціальні нарахування не здійснюються

6. ІІ. Можливість економії на соціальних нарахуваннях на фонд оплати праці Другий випадок можливий як результат компромісу між роботодавцем та працівником, коли пенсійні внески на користь працівника здійснює роботодавець У цьому разі вирішується питання оптимізації сумарного показника оплати праці та пенсійних внесків роботодавця на користь такого працівника відносно загальних витрат роботодавця на оплату праці, пенсійне забезпечення та соціальні відрахування.

7. ІІ. Можливість економії на соціальних нарахуваннях на фонд оплати праці У формалізованому вигляді ця залежність може бути подана як наступним чином: (ФОП + ПВ) / (ФОП + ПВ + СН) --- мах, де: ФОП – фонд оплати праці окремого працівника; ПВ – пенсійні внески роботодавця на користь працівника; СН – соціальні нарахування на фонд оплати праці такого працівника. Очевидно, що зазначене співвідношення досягає оптимуму за умови максимально можливого заміщення показника оплати праці (ФОП) показником пенсійних відрахувань (ПВ) у межах фіксованої суми цих складових, оскільки показник соціальних відрахувань (СН) перебуває у прямій залежності від показника ФОП (СН = ФОП х Сн, де Сн – ставка нарахувань в %. На сьогодні вона знаходиться у межах 38-42% до ФОП).

8. Приклад: ФОП працівника становить 100 одиниць. Ставка нарахувань соціальних (Сн) – 40% на ФОП, ставка пенсійних внесків (Пв) – 15% від ФОП, ставка податку з прибутку фізичних осіб (Пф) – 13%. У разі спрямування усіх коштів (ФОП + ПВ) на виплату заробітної плати, співвідношення матиме вигляд: 115 / (115 + (115х40):100) = 115/161 = 0,714. Тобто, щоб виплатити 115 од. заробітної плати роботодавець мусить понести 161 од. витрат на оплату праці і соціальні виплати. Таким чином, з погляду інтересів роботодавця „коефіцієнт корисної дії” його витрат становить 0,714, оскільки 40 % нарахувань на ФОП „не дійшло” до працівника.

9. Приклад: У разі „заміщення” частини ФОП пенсійними внесками на користь працівника, співвідношення матиме вигляд: (100 + 15) / (100 + (100х40):100 + 15) = 115/155 = 0.742. Тобто, за усіх інших рівних умов, роботодавець, забезпечуючи працівнику отримання рівновеликого соціально-економічного ефекту в сумі 115 одиниць, витрачає на досягнення цього результату на 6 од., або на 3,9% менше власних коштів, ніж у протилежному випадку. При цьому і сам працівник отримує економію за податком з доходів фізичних осіб у сумі 1,95 од.(15 од. х 13)/100 внаслідок заміщення оподатковуваної суми заробітної плати сумою звільнених від податку пенсійних внесків, зроблених на його користь.

10. ІІІ. Можливість відносної економії на податку на прибуток підприємств Відносна економія на податку на прибуток виникає у зв’язку з тим, що пенсійні внески, що сплачуються роботодавцем на користь своїх працівників відносяться на валові витрати підприємства, а відтак, зменшують фінансовий результат і, відповідно, суму податкових зобов’язань такого роботодавця за податком на прибуток. Сума економії (Е) дорівнює: Е= ФОП х Пв х Сп/100 х 100, Де: Пв – ставка відрахувань пенсійних внесків (в % від ФОП) у межах, що підлягають віднесенню на валові витрати;[1] Сп – ставка податку на прибуток (в % від суми валового прибутку). [1] В законопроектах пропонується два варіанти ставок пенсійних відрахувань, що відносяться на валові витрати підприємства – 15 та 25% від фонду оплати праці.

11. Приклад: • ФОП – 100 одиниць. Процент відрахування пенсійних внесків – 15%. Ставка податку на прибуток – 25%. У цьому разі сума зниження зобов’язань підприємства – платника податку за податком на прибуток складе 3,75 одиниці. І хоча абсолютна сума „пенсійних” вилучень оборотних коштів підприємства складе 15 од. (100 х 15)/100, однак підприємство економить при цьому 3,75 од. на податку на прибуток. І хоча з погляду сухої математики така економія є відносною, з погляду соціально-економічного вибору роботодавця вона має непересічне значення.

12. Математична задача у цьому разі повинна вирішуватися в контексті загальної проблеми оптимізації матеріального і соціального забезпечення працівника відносно сукупних витрат роботодавця на оплату праці, соціальне забезпечення працівника, соціальних нарахувань та сплату податку на прибуток (ПП): (ФОП + ПВ) / (ФОП + ПВ + СН + ПП) --- мах. Зрозуміло, що найкращого значення зазначене співвідношення досягає у пункті максимально можливого заміщення фонду оплати праці пенсійними внесками, зробленими на користь працівника саме за рахунок роботодавця, оскільки у цьому разі досягається: а) ефект для працівника б) ефект для роботодавця

13. а) ефект для працівника: • забезпечення узгодженого з роботодавцем розміру сумарних виплат на його користь заробітної плати та пенсійних внесків; • економія на податку з доходів фізичних осіб в частині суми пенсійних внесків, який би працівник мусив би сплатити у разі заміщення пенсійних внесків виплатою заробітної плати; б) ефект для роботодавця: • економія на соціальних нарахуваннях на ФОП внаслідок заміщення ФОП пенсійними внесками, на які не нараховуються соціальні нарахування; • економія на податку на прибуток (лише у разі додаткової сплати пенсійних внесків, без заміщення ФОП).

14. Наступні три аргументи стосуються додаткових можливостей, які одержує роботодавець як учасник фінансового ринку: (ІV)можливість залучення через корпоративні цінні папери більш дешевих інвестиційних ресурсів на більш стабільних довгострокових умовах (V) можливість забезпечення корпоративного контролю над об’єктами бізнесу за рахунок меншого обсягу корпоративних прав (VІ)можливість більш легкого і дешевого доступу до довгострокових кредитних ресурсів банківської системи

15. ІV. Можливість залучення більш дешевих інвестиційних ресурсів на більш стабільних довгострокових умовах шляхом Досягається шляхом випуску та розміщення серед недержавних пенсійних фондів корпоративних цінних паперів (акцій, облігацій) і зумовлена наявністю таких обставин: • загальним поліпшенням з погляду роботодавця співвідношення „попит/пропозиція” на користь позичальника внаслідок сталої надлишкової пропозиції на фінансовому ринку пенсійних накопичень як умова зниження ціни (вартості) інвестиційних ресурсів (процентних ставок)

16. (продовження) • зменшенням інвестиційних ризиків кредитора внаслідок розширення пропозиції з боку позичальників фінансових ресурсів більш надійних фінансових інструментів як умова зниження вартості інвестиційних капіталів • довгостроковим характером пенсійних накопичень, що випливає із природи накопичувальної пенсійної системи як підстави надання довгострокових запозичень на сталих з боку кредитора умовах

17. V. Можливість забезпечення корпоративного контролю над об’єктами бізнесу за рахунок меншого обсягу корпоративних прав Зумовлена розширенням присутності пенсійних фондів як портфельних міноритарних інвесторів в акціонерному капіталі емітентів, що дозволяє власнику контрольного пакету без значних ризиків знизити частку власної участі у статутному фонді такого підприємства, а відтак, спрямувати вивільнені кошти на придбання додаткових корпоративних прав інших емітентів.

18. V. Можливість забезпечення корпоративного контролю над об’єктами бізнесу за рахунок меншого обсягу корпоративних прав Як портфельний інституційний інвестор пенсійний фонд: • має обмежені можливості щодо інвестування своїх пенсійних резервів у цінні папери одного емітента (не більше 5% відсотків загальної вартості пенсійних активів) • не створює ризиків поглинання такого підприємства • переслідує в своїй інвестиційній стратегії спекулятивні цілі, а не встановлення контролю над об’єктом інвестування

19. V. Можливість забезпечення корпоративного контролю над об’єктами бізнесу за рахунок меншого обсягу корпоративних прав Як наслідок, у разі розміщення значної частки акцій серед пенсійних фондів, промисловий стратегічний інвестор одержує змогу контролювати емітента за рахунок меншого обсягу корпоративних прав, а отже й контролювати більший загальний обсяг акціонерного капіталу при сталому обсязі належних йому корпоративних прав.

20. VІ. Можливість більш легкого і дешевого доступу до довгострокових кредитних ресурсів банківської системи Така можливість зумовлена дією наступних чинників: • притоком на фінансовий ринок з накопичувальної пенсійної системи додаткових інвестиційних ресурсів – більш масштабних, а тому і більш дешевих коштів у формі пенсійних накопичень, що залучаються банківськими установами у вигляді довгострокових пасивів шляхом: • розміщення серед пенсійних фондів банківських цінних паперів (акцій, облігацій, ощадних (депозитних) сертифікатів); • відкриття пенсійним фондам строкових банківських депозитів; • розміщення серед пенсійних фондів іпотечних облігацій, випущених комерційними банками; • продажу банками пенсійним фондам заставних цінних паперів власного випуску;

21. VІ. Можливість більш легкого і дешевого доступу до довгострокових кредитних ресурсів банківської системи • довгостроковим характером пенсійних накопичень і, відповідно, довготривалими горизонтами інвестування пенсійних резервів, що дозволяє комерційним банкам без ризику пред’явлення з боку кредитора – пенсійного фонду вимог щодо дострокового повернення пенсійних коштів надавати за рахунок цього джерела середньо - та довгострокові кредити суб’єктам підприємницької діяльності; • більш низькою вартістю кредитних ресурсів, що надаються банками суб’єктам підприємницької діяльності, внаслідок більш низьких цін залучення таких коштів самими банками від пенсійних фондів;

22. VІ. Можливість більш легкого і дешевого доступу до довгострокових кредитних ресурсів банківської системи • розвитком ринку іпотеки – довгострокового банківського кредитування підприємців під заставу об’єктів нерухомості завдяки новим можливостям „рефінансування” таких кредитів перш за все за рахунок довгострокових пенсійних резервів, залучених банками шляхом: • випуску та розміщення серед пенсійних фондів заставних (гарантованих) цінних паперів, випущених спеціалізованими іпотечними установами; • рефінансування іпотечних кредитів спеціалізованими іпотечними установами, які повинні бути створені саме з цією метою, а також для розміщення пенсійних коштів у гарантовані іпотечні облігації, що емітуються такими іпотечними установами.

23. Прикінцеві застереження Викладені міркування зовсім не слід розглядати як модель уникнення від оподаткування роботодавцями і працівниками завдяки пільговому (ще не прийнятому) порядку оподаткування пенсійних коштів. І хоча це тема окремої розмови, хотілося б дещо заспокоїти податківців у той спосіб, що державний та місцевий бюджети у разі розвитку накопичувальної пенсійної системи одержать стабільне і постійно зростаюче джерело відносно дешевих інвестиційних ресурсів, які будуть вкладатися в державні та місцеві боргові зобов’язання, що є традиційною світовою практикою.

24. Прикінцеві застереження При цьому, обсяги таких залучень щонайменше на порядок перевищать розмір податкових недонадходжень, які можуть виникнути внаслідок запровадження податкових пільг. До того ж, слід зауважити, що скорочення податкових надходжень – це ще не факт, оскільки пенсійна накопичувальна система стимулює абсолютне зростання офіційного фонду оплати праці як бази для оподаткування і, водночас, нарахування пенсійних внесків та визначення розміру податкових пільг.

25. Прикінцеві застереження А от недооцінка стимулюючої ролі податків у створенні добровільної накопичувальної пенсійної системи матиме швидше за все нищівні наслідки і для держави і для пенсійної реформи: не буде ні недержавних пенсійних фондів, ні довгострокових фінансових інвестицій, ні додаткових недержавних пенсій.