Декаданс

1. Декаданс

2. Декаданс — загальна назва кризових явищ у мистецтві і культурі кінця 19 — початку 20 століть. • Період декадансу позначений настроями безнадії, розчарування, занепадом життєвих сил, естетизмом. • Дослідники вважають декаданс в літературі перехідним етапом між романтизмом початку 19 століття і модернізмом початку 20 ст. • Декаденти – покоління, “що співає і плаче”, плаче від “прози життя”.

3. Декаданс як конкретно-історичний факт постав у другій половині XIX ст., зокрема у Франції, де вперше було застосовано цей термін на позначення нових художніх тенденцій, які заперечували позитивістські доктрини у мистецтві, ілюзорний академізм, жорсткі міметичні нормативи у творчій практиці тощо, трактовані як прояв «присмеркової доби», коли дійсність, втиснена у абсолютизовані схеми раціоналізму, втрачала свій зміст.

4. Відтак митці закликалися до подолання кризової ситуації, до створення нових естетичних та етичних цінностей, які випливали б з основ тогочасної, ще досить молодої «філософії життя», яка реабілітувала не просто ірраціональні принципи, а й критерій єдності світу. В цьому аспекті представники декадансу були близькі до символістів.

5. Нас приучают умирать, По-взрослому, неторопливо, Интеллигентно, Молча, Мило, Сходить на нет и угасать. Мы привыкаем подрезать И прочь бросать Святые крылья Засыпав раны Прахом, Пылью Чтоб ближних кровью не смущать. (с) Sun

6. Небо укуталось косматыми облаками,Море сменило аквамариновый шёлк на дамасскую сталь,Я наполняю пространство бессмысленных фраз словами,Иссушая души, по лицам слезами стекает печаль.

7. Однак марно було б шукати чистого декадансу, значно продуктивніше вбачати його елементи у творчості конкретного письменника: • естетизація потворного у Шарля Бодлера, • естетизм у Оскара Вайльда, • підкреслений індивідуалізм у А. Стріндберга, • аморалізм у М. АрцибашеваВолодимира Винниченка та ін. • Почесне, але пусте поховання поета-декадента Шарля Бодлера на цвинтарі Монпареас

8. Накладання смислового значення декадансу на артистизм призвело до непорозуміння між І. Франком та В. Щуратом, котрий у статті «Літературні портрети. Іван Франко» відзначив високий естетичний рівень збірки «Зів'яле листя», але поет, вихований на принципах позитивізму, сприйняв таку оцінку як звинувачення у декадансі.

9. Водночас слід обережно виводити філософські джерела декаденсу з «філософії життя», як, приміром, із теорії Ф.-В. Ніцше, котрий у своєму запереченні закостенілої офіційної моралі та здеградованого християнства апелював до сильної, здорової людини, розглядав своє вчення як протест проти загального занепаду культури та людства. • На жаль, декаданс, керуючись такими ж настановами, мимоволі сам переймався хворобливими симптомами «кінця віку», що не могло не позначитися на творчості самих митців.

10. Історія • У 19 столітті європейська і особливо французька література була названа декадансом спочатку вороже налаштованими критиками, а потім цей термін був використаний і самими авторами. • Даний термін стосувався авторів кінця 19 століття, які були пов'язані з течіями символізму і естетизму.Деякі з цих авторів перебували під впливом традиції готичного роману та поезії і прози Едгара Аллана По. Е́дгар А́ллан По (англ.Edgar Allan Poe; 1809 — 1849) — американський письменник, поет, літературний критик і редактор, представник американського романтизму. Найбільшу відомість отримав за свої «похмурі» і детективні оповідання. вважається творцем детективно-фантастичного жанру в литературі. Його творчість сприяла появі жанру наукової фантастики

11. Історія • Ідея декадансу сходить до 18 століття, до Монтеск'є, а далі, після Дезіре Нісарда - французького письменника і критика (фр. Désiré Nisard) - вона була підхоплена критиками як термін для образи Віктора Гюго та романтизму в цілому. • Більш пізнє покоління письменників-романтиків, як наприклад Теофіль Готьє і Шарль Бодлер, використовували це слово як знак пошани, як символ заперечення того, що вони вважали «банальним прогресом». • У 1880-х роках група французьких письменників називала себе декадентами. • У Британії головною фігурою декадансу був Оскар Уайльд.Як літературний рух декаданс - це перехідний етап між романтизмом і модернізмом. О́скар Фі́нгал О’Фла́эрті Уї́ллс Уа́йльд (1854—1900) — ірландський поет, драматург, письменник, есеїст. Один з найвідоміших драматургів пізнього Вікторіанського періоду, яскрава знаменитість того часу, лондонський денді, пізніше засуджений за «непристойну» поведінку. Після двох років тюрми і виправних робіт, він виїхав у Францію (де жив під зміненим іменем і прізвищем). Найбільш відомий своїми яскравими п’єсами, повними парадоксів, крилатих слів і афоризмів, а також романом «Портрет Доріана Грея» (1891).

12. П'єр Жуль Теофі́ль Готьє́ (1811-1872) — французький поет, прозаїк, літературний критик, лібретист та художник, значна постать у французькій літературі середини XIX століття. • Спочатку Готьє був прихильником романтизму, але потім еволюціонував разом із французькою літературою до декадансу, символізму й модернізму. • Він був одним із засновників літературного товариства Парнас, яке проголошувало принципи мистецтва для мистецтва. Зокрема, Готьє належить відомий вислів «Усе корисне бридке». Теофіль Готьє – французький поет і критик, мандрівник і журналіст, вчитель і друг Шарля Бодлера (1811-1872)

13. Ідеї декаданса • Кинута ворожою цій течії критикою як зневажлива, негативна, ця назва була підхоплена його представниками і перетворена в гасло. • Поряд з декадентством для позначення цієї загальноєвро-пейської течії в поезії і мистецтві вживаються також терміни: «модернізм», «неоромантизм», «символізм». • Але поряд з декадентством, найбільш уживаний термін «символізм». Деякі вважають, що ці терміни однаково позначають одне й те саме явище. Проте їх слід все ж розмежовувати.

14. Ідеї декаданса • Характерними рисамидекадентства зазвичай вважаються: • суб'єктивізм, • індивідуалізм, • аморалізм, • відхід від громадськості і т. ін., що проявляється в мистецтві: • відповідною тематикою, • відривом від реальності, • поетикою мистецтва для мистецтва, • естетизмом, • падінням цінності змісту, • переважанням форми, технічних хитрувань, зовнішніх ефектів, стилізації і т. д. • Прикладом у давнину можна назвати епоху падіння Римської імперії

15. Відкриття нових обріїв в культурі • Декаданс як мистецьке явище був складним і насиченим протиріччями. Він так і не склався в єдину течію. Як точно помітив один критик, мистецтво декадансу ніяк не є мистецтвом енергії чи юності. • Однак занепадницькі настрої, естетизм, аморалізм, стилізації і туга по так званим «золотим епохам» в минулому не виключали створення високохудожніх і талановитих творів. • Невдоволення буржуазною дійсністю, «банальним прогресом», культом наживи дикого капіталізму вело до відкриття нових обріїв в культурі, в її формальних чи змістовних складових.

16. Головні представники декадансу • Декаданс зачепив як літераторів, так і художників. • До кола декадентів в живопису Західної Європи і Росії відносять: • Арнольда Бекліна (1827-1901) • Макса Клінгера • частково Михайла Врубеля • частково Борисова-Мусатова • Обрі Бердслі • Гюстава Моро • Франса фон Штука • Едварда Мунка • Письменниками декадентами були: • Оскар Уайльд (1854-1900, Британія) • Поль Верлен (1844-1896,Франція) • Шарль Бодлер (1821-1867,Франція) • Моріс Метерлінк (1862-1949, Бельгія) • Жоріс-Карл Гюйсманс (1848-1907,Франція) • Марія Кореллі (1855-1924, Британія) • Сологуб Федір Кузьмич(1863-1927, Росія) • Мережковський Дмитро Сергійович(1865-1941,Росія) • Зінаїда Гіппіус (1869-1945, Росія) • Бальмонт Костянтин Дмитрович(1867-1942, Росія) • Добролюбов Олександр Михайлович (1876-1945 ?, Росія) • Станіслав Пшибишевський (1868-1927,Польща) • “Янгол” • Художник М.Врубель

17. Таланти епохи декадансу. Живопис • Макс Клінгер (німецький художник, графік і скульптор) зробив спробу підняти рівень своїх гравюр до високого рівня сучасної йому музики в нотних виданнях. І ці спроби були досить вдалими. Смерть и Красота

18. Таланти епохи декадансу. Живопис • Обрі Бердслі (1872-1898) - англійский художник, графік, декоратор, ілюстратор, поет). Його надзвичайний індивідуалізм художньої манери і здатність до віртуозних стилізацій зробили графічні твори художника шедеврами. Але їх штучний характер лише підкреслює відірваність від натури.

19. Таланти епохи декадансу. Живопис • Картини і графічні твори Михайла Врубеля (1856-1910) вже наприкінці життя художника визнали зразковими. • “Демон” Художник М.Врубель

20. Таланти епохи декадансу • Твори декадента Оскара Уайльда високо поціновував Бернард Шоу(1856-1950), який не був декадентом і не мав особистої приязні до Уайльда.

21. Автори-декаденти • Найбільш яскравими представниками декадентства на Заході являлись Ш.Бодлер, Мария Кореллі, П.Верлен, Метерлінк, Гюісманс, Станіслав Пшибишевський и др. • В групу російських декадентів так званого «старшого покоління» в 1880-х — 1890-х рр. входили такі поети і белетристыи, як К. Бальмонт, А. Добролюбов, Коневський, Ф. Сологуб, Мережковський, Зінаїда Гіппіус, а також «ранній» В.Брюсов. • В Росії корені декадансу слід шукати в умовах реакції 1880-х і початку 1890-х рр. Письменники-декаденти були особливо популярні після революції 1905 року. • Прикладом декадансу в новейшій історії Россії може служити телебачення, так звана «чорнуха» в 1990-і роки. Шарль Пьер Бодле́р (1821 — 1867)  поет і критик, класик французької і світової літератури

22. Автори-декаденти • Марія Кореллі ( 1855 — 1924) — англійська письменниця. • Італійський псевдонім взятий нею для краси і привабливості і в зв’язку з захопленням Італією. Справжнє ім’я Кореллі — Мері Маккей, вона була дочкою відомого шотландського поета Чарльза Маккея. • В її книгах головну роль грають скриті і малодосліджені сили: гіпноз, переселення душ, астральні тіла и т. п. • Останні роки життя Кореллі провела в Стратфорді-на-Ейвоні, де витратила багато сил і грошей на відновлення історичного виду міста, як він виглядав в часи Шекспіра; в будинку Кореллі в Стратфорді зараз знаходиться Шекспірівський інститут.

23. Автори-декаденти • Жорі́с-Карл Гюїсма́нс (фр.Joris-Karl Huysmans; 1848 — 1907) — французький письменник. Перший президент Гонкурівської академії (с 1900). Все життя (з 1866 року) прослужив чиновником Міністерства внутрішніх справ. • Поль Марі́ Верле́н (фр.Paul Marie Verlaine, 1844—1896) — французький поет, один з фундаторів символизму і декадансу

24. Автори-декаденти • Моріс Полідор Марі Бернар Метерлінк (фр.Maurice (Mooris) Polydore Marie Bernard Maeterlinck; 1862 — 1949) — видатний бельгійський поет, драматург і філософ. • Писав французькою мовою. • Лауреат Нобелівскої премії з литератури за 1911 рік. • Автор философскої п’єси-притчі «Синій птах», присвяченої вічному пошуку людиною символу щастя і пізнання буття — Синього птаха .

25. Автори-декаденти Костянти́н Дми́трович Ба́льмонт (1867—1942) — поет-символіст, перекладач, критик, есеїст, один з найвидніших представників російської поезії Срібного століття. Костянтин Бальмонт Портрет роботи В.Сєрова

26. Він займався перекладами західноєвропейських поетів (Г. Гейне, Ніколаус Ленау, Альфред Мюссе). Захоплення Скандинавією виявилося в перекладах Георга Брандеса, Генріка Ібсена, Б.Бьорнсона. • В 1893—1899 рр. видає в 7 выпусках твори П. Б. Шеллі в своєму перекладі, в 1895 р. — дві книги перекладів з Едгара По. • Перекладав також іспанських поетів і драматургів (Лопе де Вега, Тірсо де Моліна, П. Кальдерон), англійських поетів, прозаїків, драматургів (У. Блейк, О. Уайльд, Дж. Байрон). • Перекладав також з польскої окремі твори А.Міцкевича, С. Виспяньського, З. Красинського, грузинської епичної поеми «Витязь в тигровій шкурі» Шота Руставелі, литовські дайни (народні пісні), вірші Ш. Бодлера. • Після відвідування Японії в 1916 р. перекладав танка і хоку японських авторів, від давніх до сучасних. • В еміграції багато перекладав болгарських, литовських, польських, чеських поетів, зразки народної творчості болгарського, польського, литовського, чеського народів. Костянтин Бальмонт

27. Авторы-декаденты Дми́тро Сергійович Мережко́вський ( 1865, Росія— 1941, Париж, Франциія) — російський письменник, поет, критик, перекладач, історик, релігійний філософ, суспільний деяч. Яскравий представник Срібного століття, один з засновників російського cимволизму. Неодноразово номінувався на Нобелівську премію з литератури. • Федір Сологу́б (Федір Тете́рніков; 1863— 1927) — російський поет, письменник, драматург, публіцист. Один з найвидніших представників символизму.

28. Д.Мережковський про поезію декаданса • «Мысль изреченная есть ложь». В поэзии то, что не сказано и мерцает сквозь красоту символа, действует сильнее на сердце, чем то, что выражено словами. Символизм делает самый стиль, самое художественное вещество поэзии одухотворенным, прозрачным, насквозь просвечивающим, как тонкие стенки алебастровой амфоры, в которой зажжено пламя… • Сновидения, которые преследуют человечество, иногда повторяются из века в век, от поколения к поколению сопутствуют ему. Идею таких символических характеров никакими словами нельзя передать, ибо слова только определяют, ограничивают мысль, а символы выражают безграничную сторону мысли. • Вместе с тем мы не можем довольствоваться грубоватой фотографической точностью экспериментальных снимков. Мы требуем и предчувствуем, по намекам Флобера, Мопассана, Тургенева, Ибсена, новые, еще не открытые миры впечатлительности. Эта жадность к неиспытанному, погоня за неуловимыми оттенками, за темным и бессознательным в нашей чувствительности — характерная черта грядущей идеальной поэзии. Еще Бодлер и Эдгар По говорили, что прекрасное должно несколько удивлять, казаться неожиданным и редким. Французские критики более или менее удачно назвали эту черту — импрессионизмом. • Таковы три главных элемента нового искусства: мистическое содержание, символы и расширение художественной впечатлительности…

29. Автори-декаденти • Зінаї́да Миколаївна Гі́ппіус (по чоловіку Мережко́вська, 1869— 1945) — російська поетеса і письменниця, белетрист, драматург і літературний критик, одна з видних представників «Срібного століття» російської культуры. Ідеолог символізму. • …Сучасники називали її «сильфідою», «відьмою» і «сатанесою», оспівували її літературний талант і «боттічеллівську» красу, боялися її і поклонялися їй, ображали і оспівували. • Вона все життя намагалася триматися в тіні свого великого чоловіка, але її вважали єдиною справжньою жінкою-письменником в Росії, однією з найрозумніших жінок імперії. • Її думка в літературному світі важила надзвичайно багато; а останні роки свого життя вона прожила практично в повній ізоляції. Зінаїда Гіппіус Портрет роботи Леона Бакста

30. Зінаїда Гіппіус

31. Одинокий свет одной свечи,В комнате моей, где одиноко.Из окна мне слышно как в ночи,Дождь шумит, сливаясь с водостока.Я в раздумье – где конец пути,Что так трудно для меня дается,Сколько предстоит еще пройти?С кем еще расстаться мне придется?

32. Казки в стилі декаданс

35. Декаданс у фотороботахВолодимира Клавіхо-Телепньова • «Декаданс ... не стиль, навіть не течія, а настрій і тема, які в рівній мірі вливають і на мистецтво, і на філософську, наукову, релігійну, громадську думку» Омрі Ронен • Ах, ця беззахисна жіноча спина ... Майже прозора шкіра, гладка, як шовк ... і нитка перлів перекинулася через плече ... Гербарій ... Трепетно ​​зафіксована відсутність руху. Навіщо? Вдала спроба створити таємницю ... • Обличчя не видно, голосу не чутно ... Так, шепіт тільки вгадується ... А це, між іншим, малюнок ... Всього лише фотографія ... А так багато значень їй надається. І справа не в сюжеті знімка (у Володимира Клавіхо завжди сюжет), справа, зрозуміло, у виконанні. А воно, ой, яке таємниче!

36. Грати в декаданс - захоплююче заняття. Наводити тінь на свідомо беззахисні моделі, будь то чоловіки, жінки, діти, дерева, і навіть клішні омара - все стає нестерпно вишуканим, аж до позбавлення чуттєвості. Тієї самої чуттєвості, заради якої з тендітних дам акуратно знімають покриви, зосереджують погляд на бездоганному чоловічому торсі, а у нерозумного омара розкривають панцир.

38. Цілі начебто відрізняються, а насправді - єдині. Насолода. У роботах Клавіхо - насолода абсолютно відокремлена від людини. Якщо і мається на увазі задоволення споглядання, то тільки в якійсь дивній інтерпретації - тривожній. Не затишок. Дискомфорт, майстерно створений. Бездоганний. Навіть посміхаючись, моделі залишаються неупередженими. Вони нічого не дають, крім можливості оцінки.

39. Дивний світ, без занурення. Без мети і завдання. Майстерність в абсолюті. Можна не турбуватися за своє серце - пульс не зміниться. Можна не турбуватися за розум - він не вбере зайвого. Тільки от настрій… Трохи зміниться, і, можливо, на долю секунди відчується брак повітря і захочеться відчинити вікно. Так буває, коли дивишся дуже страшне кіно - відволікаєшся на бездушний предмет (стіл, стілець, вазу), щоб відчути реальність. Живе як неживе, але моторошно красиве. Може, в цьому сенс?

40. Дивина сприйняття посилюється дзеркалами. Фотографія на амальгамі. І відчуття таке, наче за якимось неймовірним випадком, за чиєюсь волею потрапила в квартиру давно померлої актриси, яка блищала в позаминулому столітті. Тиша, пил часів, старі мережива, засохлий грим, пожовклі рукавички і ... сигарета, що димить у витонченому мундштуці ... Заглядаєш в дзеркало - проникаєш в чуже життя, в якому нічого не змінити, тільки підглянути, і швидше - бігти! Збиваючи різьблений стілець і розсипаючи пудру ... Повернутися в реальність, негайно!

41. Клавіхо проявляє в людях те, що вони хотіли б приховати, але зло таке привабливе, і іноді його до нестерпності (як спрага) хочеться показати ... А що? Потім усе можна виправдати просто «портретом». Але яка спокуса побачити себе у власному відображенні, пограти з душею, замінити спокусою чесноти, і все це в півтонах, в півтонах ... І виразу очей під вуаллю не розгледіти, і до руху руки не причепитися ... Бездоганний візерунок потаємного ... Візерунок, витканий з рухів тіла, атласу, застиглого вітру, засохлих гілок дерева, і хвиль морських, які налетіли на скелі, та так і застигли, в очікуванні загибелі ... назавжди

43. Фотосесіяя «In My Tribe», яка показує декілька течій: goth, punk, mod і rave

47. Руки летают над прозрачными клавишами, исполняя самый величественный момент Шопеновского «Реквиема». Играю для нее. Она сидит напротив в полуразрушенном горящем зале – между нами прозрачный рояль, обрывки газет. Между нами связь – невидимая, но настолько мощная, что кажется, будто проведешь перед собой рукой – зацепишься за туго натянутую струну. Она – я. Я – почти она. Я игра ей мелодию воплощенной надежды и скорби, она улыбается. Я слышу сквозь музыку – если ей и погибать, то только в таком окружении. Медленно, как эшеровский узор, проступают на стенах здания полотна Магритта…Бело-голубая сила вокруг нее…Империя света - у ее ног, все великолепие сфер и трубок, черных котелков и женских пупков…Изломанные тела, бьющиеся сердца на хирургическом столе, блеск хромированной стали, старые гравюры…Но ведь погибнут там, вместе с ней…в огне... погибнут. Реквием. Я играю. Я – увеличительное стекло. Прощальный аккорд – обугленная крышка рояля не сломает мне пальцы.19 этаж. Дом над морем…не устоит на песке. Внизу – сосновые леса в тумане. Он оседает на меня тонкой влажной вуалью. Море вздыхает еле слышно, гонит на берег прозрачно-серые и угольные волны. Мысли путаются. Я здесь, но зачем? Почему стою на ветру, на пустом балконе, будто жду чего-то? Почему так тихо во мне, не забьется, не стукнет, не трепыхнется?Первое чувство – ты здесь не одна. Знакомое – будто идешь по пустой улице и видишь вдруг кого-то, кто за тобой наблюдает. Будто бабочка за стеклом в рамке шевельнула крылом. Будто тень боковым зрением поймана. Я – вектор в пустоту. Я грею это чувство в ладонях, я вижу источник: огромная, непропорциональная лодка на волнах. Темное старое дерево, похожа на черный альт, сброшенный с пирса. Так тоскливо и сыро, но спокойно – у берега. Мысли оседают, колеблются, шурша, опадают как листья. Кидаю и по одной вниз, в серые сосны.Я – грань. Сквозь меня – время. Я – сети. Я оставлю. (из инета)

48. Автор презентації – вчитель-методист світової літератури Золотоніської ЗОШ №3 Сизько Галина Леонідівна