1 / 42

Біохімія тканин зуба і слини:

ТЕМА ЛЕКЦ ІЇ:. Біохімія тканин зуба і слини: хімічний склад, особливості обміну речовин в емалі, дентині, цементі, пульпі, механізми мінералізації, роль Са , Р, F , вітамінів і гормонів. Біохімічні зміни при патологіях зубощелепної системи.

Télécharger la présentation

Біохімія тканин зуба і слини:

An Image/Link below is provided (as is) to download presentation Download Policy: Content on the Website is provided to you AS IS for your information and personal use and may not be sold / licensed / shared on other websites without getting consent from its author. Content is provided to you AS IS for your information and personal use only. Download presentation by click this link. While downloading, if for some reason you are not able to download a presentation, the publisher may have deleted the file from their server. During download, if you can't get a presentation, the file might be deleted by the publisher.

E N D

Presentation Transcript


  1. ТЕМА ЛЕКЦІЇ: Біохімія тканин зуба і слини: хімічний склад, особливості обміну речовин в емалі, дентині, цементі, пульпі, механізми мінералізації, роль Са, Р, F, вітамінів і гормонів. Біохімічні зміни при патологіях зубощелепної системи.

  2. Зуби - це найбільш мінералізовані органи, які забезпечують механічну обробку їжі. • Зуб побудований з трьох шарів кальцифікованої тканини: • емалі, • дентину, • цементу. • Порожнина зуба заповнена пульпою.

  3. Таблиця. Біохімічний склад тканин зуба.

  4. Органічні компоненти зуба – це білки, вуглеводи, ліпіди, нуклеїнові кислоти, вітаміни, ферменти, гормони, органічні кислоти.

  5. Розчинні білки: Альбуміни, глобуліни Ферменти Лужна фосфатаза Кисла фосфатаза Глікопротеїни (фібронектин) Протеоглікани Фосфопротеїни Нерозчинні білки: Колаген Енамелін, амелогенін (в складі емалі)

  6. Вуглеводи: • Глікоген • Моносахариди • Дисахариди • Глікозаміноглікани (гіалуронова кислота, хондроїтин-6-сульфат)

  7. Мінеральний матрикс-апатити тканин зуба Ca10(PO4)6(OH)2 Ca8H2(PO4)6 · 5H2O Ca10(PO4)6CO3 or Ca10(PO4)5CO3(OH)2 Ca10(PO4)6Cl SrCa9(PO4)6(OH)2 Ca10(PO4)6F2

  8. Емаль: • 95 -98 % мін. речовини (гідроксиапатит) • 2,3% води • 1,2 % орг. речовин (тафтелін, енамелін, амелогенін)

  9. Дентин • 70% неорганічні речовини, • 17-20% органічні речовини, • 10-13% вода. Цемент • 45% неорганічні речовини, • 22% органічні речовини, • 32% вода.

  10. Демінералізація: Са10 (РО4)6(ОН)2 + 2Н+  → Са9Н2 (РО4)6(ОН)2 + Са2+ Утворення фторапатиту: Са10 (РО4)6(ОН)2  + 2F-  →  Са10 (РО4)6F2 + 2(ОН)- Надлишок F-демінералізація Са10 (РО4)6(ОН)2  + 20F- → 10CаF2 + 6РО4 3- + 2(ОН)-

  11. сприяє мінералізації Са2+/ Р у слині1,67 pH ротової рідини 6,4 - 7,8 Mg2+, Mn2+, Zn2+, Cu2+, Si2+ сприяє демінералізації Са2+/ Р <1,3 pH<6,2

  12. Карієс

  13. Слина є секретом слинних залоз та важливим біологічним середовищем порожнини рота, а тому її властивості і хімічний склад суттєво впливають на стан зубів та слизової оболонки порожнини рота.

  14. Людина виробляє 0,7 -1,5 літрів слини за день, за життя - 454 000 літрів. Найбільшу кількість – 71% виділяють підщелепні залози, 25% - привушні дрібні слинні залози,3-4% - під'язикові.

  15. Секрет кожної залози має свій особливий склад та властивості: Привушні залози – виділяють секрет серозного типу. Підщелепнізалози – виділяють секрет серозно-слизового типу. Під'язикові залози – виділяють секрет слизового типу.

  16. В порожнині рота слина змішується і перетворюється на ротову рідину, в якій крім власне слини як секрету слинних залоз міститься також: • злущені епітеліальні клітини • лейкоцити • бактерії • залишки їжі, тощо Колонія бактерій Str. mutans, що викликають карієс

  17. Функції слини • Травна функція - слина зволожує, розм’якшує їжу та формує первинну харчову грудку. • Мінералізуюча функція – бере участь в утворенні та підтриманні складу твердих апатитів тканин зуба і перш за все емалі. • Захисна функція- слина є першим бар’єром на шляху проникнення в організм шкідливих чинників, а тому містить потужну ферментативну та імунну систему захисту, яка включає: захисний фермент - лізоцим, інгібітори протеїназ, фактори згортання крові, муцин, систему секреторного імуноглобуліну А, лейкоцити.

  18. Буферна функція - обумовлена наявністю фосфатного буфера і білків. Слина підтримує слаболужну реакцію в ротовій рідині, що є виключно важливим для оптимального протікання процесів мінералізації та ремінералізації емалі • Видільна функція - із слиною виділяються кінцеві продукти азотистого обміну, метаболіти гормонів, мінеральні солі, продукти перетворення ліків, токсинів. • Регуляторна функція - це здатність слини підтримувати гомеостаз порожнини рота. В складі слини виділяються гормони та регуляторні пептиди, що мають високу біологічну активність, зокрема гормони: кортизол, естрогени, прогестерон, тетростерон, паротин та пепдиди: фактор росту епітелію, фактор росту нервів, білки з високою спорідненістю до Са2+.

  19. Фізико-хімічні властивості слини • Змішана слина – це в’язка рідина з питомою вагою 0,001-0,017 • рН слини коливається від 6,4 до 7,8 залежно від гігієни ротової порожнини. • Оптимальним для процесів мінералізації та ремінералізації тканин зуба є слаболужне значення рН слини – 7,2-7,8.

  20. Біохімічний склад слини

  21. Більшу частину білків – 2-3 г/л складає глікопротеїн-муцин, який синтезується в підщелепних залозах і завдяки наявності в його складі до 60% вуглеводів надає слині густого слизового характеру. • Компонентами є глюкуронова кислота, N-ацетилглюкозамін, фруктоза, галактоза. Агрегати муцину утворюють надмолекулярні комплекси великих розмірів, вони зв’язують і утримують воду, завдяки чому мають високу в’язкість.

  22. В слині міститься велика кількість (до 10% загального вмісту білка) ферменту α-амілази (0,2- 0,5 г/л). • 70% α-амілази продукується привушними слинними залозами, • 30% - підщелепними залозами. • α-Амілаза каталізує гідроліз полісахаридів - глікогену та крохмалю до дисахаридів (мальтози) та залишкових олігосахаридів і декстринів.

  23. Лізоцим (мурамідаза) слини – фермент, вміст якого складає 0,15-0,25 г/л, біля 5% всіх білків слини. • Основне джерело - секрет підщелепних залоз. • Лізоцим руйнує клітинну стінку бактерій, розщеплює глікозидні зв’язки між N-ацетилглюкозаміном та N-ацетил мурамовою кислотою в полісахаридах і клітина гине.

  24. Ферменти • Серед захисних ферментів слини – пероксидазаі каталазa. • Розрізняють лактопероксидазу і мієлопероксидазу, які продукуються відповідно залозами або лейкоцитами. Обидва ферменти інгібують процеси перекисного окислення ліпідів, перериваючи вільнорадикальні реакції, оскільки видаляють гідроперекиси з ланцюгового процесу.

  25. Ферменти: лужна фосфотаза, яка посилює процеси ремінералізації та кисла фосфотаза, яка має демінералізуючу дію, утворюються слинними залозами, мікроорганізмами та лейкоцитами. Вони проникають в емаль зуба і суттєво впливають на процеси мінералізації – демінералізації. • Активність протеолітичних ферментів у слині є низькою внаслідок високого вмісту інгібіторів протеаз у слині.

  26. У змішаній слині визначають активність більше 100 ферментів. • Крім зазаначених, в слині присутні: гіалуронідаза, нуклеаза, уреаза, ферменти гліколізу, переамінування, декарбоксилювання, циклу трикарбонових кислот, тканинного дихання, супероксиддисмутаза, нейрамінідаза, холінестереза та інші. • Дослідження порушень ферментативної активності слини знаходять застосування в ензимодіагностиці патологічних процесів при ряді захворювань.

  27. Особливу групу білків слини представляють імуноглобуліни. Порожнина рота має імунітет певною мірою незалежний від загальної імунної системи організму. • В сироватці основним класом імуноглобулінів є IgG, • в слині переважає секреторний IgA, який відрізняється від IgA плазми крові. Основну масу його вмісту (до 90%) продукують привушні залози.

  28. Низькомолекулярні органічні компоненти слини: • сечовина – 1,5-2,0 ммоль/л • залишковий азот – 7,7-14,7 ммоль/л • амінокислоти – 1,5-2,2 ммоль/л • на порядок менші кількості глюкози, лактату, пірувату, тіоціанату, тощо. • Вітаміни В, С, РР, А, Д.

  29. Слинні залози секретують специфічний гормон – паротин. Він знижує рівень Са2+ крові та посилює його надходження в тканини, тим самим сприяє мінералізаціі зубів та кісткової тканини. • Зі слиною в ротову порожнину виділяються: глюкокортикоїди, статеві, тиреоїдні гормони, тощо. Слина містить приблизно 10-15% гормонів від їх концентрації у крові. • Визначення вмісту гормонів у слині є інформативним показником стану наднирників, статевих залоз та гонадотропної функції гіпофізу.

  30. В слині виявлено сполуки, які мають тромбопластичну та антигепаринову активність, а також природні антикоагулянти – плазміноген і його активатори. • У змішаній слині активність факторів згортання крові та фібринолізу більша у порівнянні з слиною проток, що свідчить про взаємний активуючий вплив всіх компонентів змішаної слини.

  31. Мінеральний склад слини

  32. Порушення слиновиділення • Гіперсалівація (птиалізм, сіалорея) – збільшення секреції слини слинними залозами. • Вона спостерігається при стоматиті, пульпіті, гінгівіті, парадонтиті, одонтогенних запальних процесах, виразковій хворобі шлунка та 12-ти палої кишки, отруєннях свинцем, ртуттю, хворобах ЦНС та периферичної нервової системи, за наявності різних металів в порожнині рота.

  33. Гіпосалівація(олігоптиалізм) – зменшення секреції слини. • Внаслідок хірургічних втручань, при гострих інфекційних захворюваннях, зневодненні організму, захворюваннях системи травлення, сильних емоціях, больових синдромах, ендокринних розладах, авітамінозах та захворюваннях нервової системи.

  34. У пацієнтів, які користуються пластинковими протезами також знижується секреторна активність слинних залоз.

  35. Украй важка форма гіпосалівації (сухість порожнини рота) називається – ксеростомія. Вона розвивається при злоякісному малокрів’ї, деяких захворюваннях нервової системи, а також при синдромі Шенгера, для яких характерним є ураження слинних і слізних залоз.

  36. Порушення мінералізуючої функції слини викликає демінералізацію зубів і кісткової тканини парадонту та призводить до розвитку карієсу, гінгівіту та парадонтиту.

  37. Проникнення бактерій у слинні залози на фоні зниження імунітету порожнини рота викликає розвиток сіалоденіту. • Погано подріблена їжа при гіпосекреції слинних залоз і недостатньому утворенні муцину травмує слизову оболонку стравоходу і шлунку та приводить до розвитку запальних процесів.

  38. кандидози

  39. Біохімічні дослідження слини в діагностиці захворювань • Аналіз змішаної слини з успіхом використовується для імуноферментної діагностики гепатитів А, В, С, а також для тестування ВІЛ-інфекції. • Зниження активності лізоциму в слині спостерігається у хворих на рак шлунка. • Визначення -фетопротеїну в слині використовують для діагностики раку печінки.

  40. При системному червоному вовчаку рівень специфічних IgA в слині добре корелює з його вмістом у сироватці крові. • У хворих на цукровий діабет досить інформативними діагностичними тестами є вимірювання активності цитозольних ферментів (ЛДГ, АсАТ і АлАТ) та імунореактивного інсуліну в змішаній слині. • Існує кореляція між вмістом у слині і сироватці крові алкоголю, нікотину, наркотиків, пестицидів та інших токсичних речовин.

  41. Пародонтит характеризується підвищенням активності кислої фосфатази, катепсинів Д і В та гіалуронідази. При цьому вміст лізоциму в слині значно зменшується. • Хронічний паротит супроводжується збільшенням у складі ротової рідини співвідношення альбумінів і глобулінів. • При нефриті, ускладненому уремією, у слині збільшується кількість залишкового азоту • Кількість азоту збільшується при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.

  42. Нехай ваші усмішки будуть відкритими!

More Related