1 / 17

Визволення України від німецько-фашистських загарбників

Визволення України від німецько-фашистських загарбників. Розробив викладач Глушок Р.Р. Тернопіль, 2009. План презентації. 1. Україна в 1943 році. Боротьба з ворогом. 2. Воєнні дії у 1944 р. Вигнання окупантів з України.

rae
Télécharger la présentation

Визволення України від німецько-фашистських загарбників

An Image/Link below is provided (as is) to download presentation Download Policy: Content on the Website is provided to you AS IS for your information and personal use and may not be sold / licensed / shared on other websites without getting consent from its author. Content is provided to you AS IS for your information and personal use only. Download presentation by click this link. While downloading, if for some reason you are not able to download a presentation, the publisher may have deleted the file from their server. During download, if you can't get a presentation, the file might be deleted by the publisher.

E N D

Presentation Transcript


  1. Визволення України від німецько-фашистських загарбників Розробив викладач Глушок Р.Р. Тернопіль, 2009

  2. План презентації • 1. Україна в 1943 році. Боротьба з ворогом. • 2. Воєнні дії у 1944 р. Вигнання окупантів з України. • 3. Втрати Українців в роки війни та внесок народу в розгром нацистської Німеччини.

  3. Україна в 1943 році. Боротьба з ворогом • Початок розгрому загарбників в Україні • У ході Сталінградської битви (17 липня 1942—2 лютого 1943 р.) німецькі війська були розбиті, почався докорінний перелом у ході всієї Другої світової війни. Вже наприкінці грудня радянські війська вступили на територію України. У лютому було звільнено Ворошиловградську (Луганську) і Харківську області, але в березні супротивник перейшов у наступ і знову захопив Харків. У ході зимових боїв виникла Курська дуга — величезний виступ лінії фронту з центром у Курську. З 5 липня до 23 серпня на Курській дузі точилися запеклі бої, у ході яких радянські війська завдали поразки .супротивнику й остаточно перехопили стратегічну ініціативу. Стався докорінний перелом у війні, виникли умови для звільнення всієї території України.

  4. Битва за Лівобережну Україну і Донбас • Після звільнення Харкова (23 серпня 1943 р.) головною метою радянського командування був вихід до Дніпра і звільнення всієї Лівобережної України. Німці планували побудувати на Дніпрі «Східний вал» — могутню смугу укріплень. До завершення будівництва «Східного валу» німці стримували Червону армію з неймовірною завзятістю.

  5. На початку вересня радянські війська на півночі України завдали могутнього удару, зламавши ворожу оборону, і 21-22 вересня вийшли до Дніпра. На західному березі було захоплено численні плацдарми. Незабаром уся територія Донбасу і Лівобережної України (крім Північної Таврії) була звільнена. Німецька армія не змогла зупинити радянського наступу, будівництво «Східного валу» припинилося. У жовтні 1943 р. на Дніпрі розгорнулися жорстокі бої, у ході яких супротивнику не вдалося ліквідувати радянські плацдарми. Червона армія форсувала Дніпро від його гирла до пів­нічного кордону України. З листопада 1943 р. з Лютезького плацдарму почався наступ на Київ, який звільнили 6 листопада. Битву на Дніпрі виграли, але ціна перемоги була високою: загинуло 260 тис. чоловік. Чотири радянських фронти, що діяли на території України з 1943 р., найменування зберегли до кінця війни.

  6. Звільнення Києва

  7. Битва за Дніпро

  8. Наступальні операції на Правобережжі й у Криму • Наприкінці 1943 р. німці знову спробували перехопити ініціативу і відтіснити Червону армію за Дніпро, але не досягли успіху. У січні 1944 р. радянський наступ відновився, нова велика перемога в Корсунь-Шевченківській битві дозволила завдати нових ударів на Правобережжі. До кінця березня лише західноукраїнські землі та Крим залишали­ся в руках супротивника. У квітні—травні 1944 р. 17-а німецька армія в Криму була знищена. 4-й Український фронт після звільнення Криму було перекинуто до Західної України.

  9. Воєнні дії радянських партизанів • У 1943-1944 рр. партизани різко активізували свої дії, здійснюючи рейди у німецькі тили. Найвідомішим став Карпатський рейд партизанської дивізії С. Ковпака, метою якого було знищення нафтопромислів у Галичині. Завдання було виконано, але партизани зазнали значних утрат. Дії партизанів координували ЦШПД і УШПД. Партизани активно вели розвідку, провели операцію «рейкова війна», влаштовуючи вибухи на залізниці (літо 1943 р.). Дії партизанів надали значної підтримки Червоній армії.

  10. ОУН –УПА в 1943-1944 рр. • 1943 р. чисельність УПА значно зросла, до неї приєдналися (загони ОУН-М і т. зв. «Поліська січ». Загони УПА виникли в Галичині, їхній вплив поширювався і на Лемківщину. Керівництво ОУН-Б усвідомило необхідність перегляду політичної програми, улітку 1943 р. до, неї внесли серйозні зміни. ОУН визнала право на існування в Україні інших партій, рівноправність громадян різних національностей у майбутній Українській державі, необхідність передачі землі селянам. ОУН прагнула підтримати визвольний рух в інших республіках СРСР, у її лавах навіть були сформовані загони з представників інших народів. ОУН активно воювала з німцями, до кінця 1943 р. вона контролювала значні території. Ворожими були відносини між УПА, радянськими та польськими партизанами, .часто між ними траплялися випадки збройних сутичок.

  11. Воєнні дії у 1944 р. Вигнання окупантів з України • Завершальний етап Другої світової війни посідає дуже важливе місце як у світовій історії, так і в історії України. Саме тоді починали формуватися нові погляди на повоєнну розбудову світу, на всю систему міжнародних відносин. І ще ближчою ставала перемога над спільним ворогом, ці питання привертали дедалі пильнішу увагу політичних лідерів США, Великої Британії, СРСР. • Що стосується ходу Другої світової війни в 1944-1945 рр., то тут ставало дедалі зрозумілішим, що Антигітлерівська коаліція впевнено йде до перемоги над нацистською Німеччиною. Зокрема, 1994 р. став роком остаточного визволення українських земель від німецько-фашистських загарбників. У лютому 1944 р. в районі м. Корсунь-Шевченківський було ліквідовано велике групу німецьких військ. 26 березня радянські війська вийшли на державний кордон з Румунією. Після того як у перший половині травня 1944 р. був звільнений Крим, основні зусилля сконцентрувалися на західному напрямку. Було розбито вісім німецьких дивізій, у тому числі дивізія СС “Галичина”. • У середині липня 1944 р. Червона армія перейшла до наступу на Львів. До кінця липня майже всю Західну Україну займали радянські війська. 20 серпня почалася Яссько-Кишинівська операція, у ході якої було звільнено Молдавію та Ізмаїльську область України. Жорстокі бої точилися в Карпатах, де німецькі й угорські війська до кінця жовтня утримували перевали. Червона армія через територію Румунії вийшла в Закарпаття. 28 жовтня 1944 р. звільнення України завершилося.

  12. Початок відбудови промисловості, транспорту і сільського господарства • Після вигнання німецьких загарбників основною стала проблема відбудови економіки. У першу чергу відновлялися електростанції, лінії електропередач, мости, залізниці, шахти і підприємства важкої промисловості. Величезну допомогу УРСР надали інші радянські республіки. Гостро відчувався брак робочої сили, повсюдно використовувалася сила жінок і молоді. До травня 1945 р. відновили роботу 3 тис. промислових підприємств, у селах площа посівів досягла 76% від довоєнних. На селі відчувалася гостра недостача автомобілів, тракторів, рогатої худоби. З неймовірним напруженням сил громадяни УРСР змогли швидко відновити господарство.

  13. Депортація населення Криму • У травні 1944 р. кримські татари були силоміць вивезені у східні райони СРСР. Їх звинуватили у співробітництві з німцями. У заслання було відправлено всіх татар (навіть солдат, які боролися на фронті). Половина татар загинула; лише на зламі 80-90-х років XX ст.. татарам дали можливість повернутися в Крим. З Криму та інших районів України виселили вірменів, греків і болгар, ще в 1941 р. на схід виселили німців. Необґрунтовані звинувачення проти цілих народів явно суперечили здоровому глузду і були порушенням прав людини. • У березні 1945 р. Л. Берія звітує про “проведену роботу”: було депортовано 12 націй і народностей – усього понад 3 млн. осіб. У 1956 р. М. Хрущов на XX з’їзді компанії говорив: “Українці уникли цієї долі тому, що їх забагато і нікуди було вивезти. А то б Сталін і їх виселив”. Десятки мільйонів українців, на відміну від татар або чеченців, справді, важко було депортувати з рідних місць. До того ж геополітичне розташування України не сприяло проведенню такого роду акції.

  14. Втрати Українців в роки війни та внесок народу в розгром нацистської Німеччини. • Усі ці події, як уже зазначалося, відбувалися за умов, коли війська союзників просувалися до Берліна штурм якого почався у квітні 1945 р. В битві за Берлін взяли участь десятки тисяч воїнів-українців. 2 травня столиця Німеччини була взята. 2 вересня 1945 р. капітулювала й Японія. Друга світова війна закінчилася. • Україна зробила величезний внесок у справу перемоги. Мільйони солдатів боролися на фронтах, цивільне населення працювало в найтяжчих умовах, забезпечуючи армію всім необхідним. Громадяни України в евакуації на території Росії, Казахстану, Узбекистану та інших союзних республік, евакуйовані заводи виробили велику кількість зброї (особливо танків). • Щонайменше 5,3 млн. осіб, або один із кожним шести мешканців України. Загинули у Другій світові війні. 2,3 млн. українців було вивезено на примусову працю до Німеччини. Втрати України становлять 40-44% загальних втрат СРСР.).

  15. Депортовані з Української РСР складають 78,6% усіх депортованих з СРСР. Матеріальні збитки в Україні оцінювались у 286 млн. крб. (загальні збитки СРСР – 679 млрд., з яких 225 млрд. припадає на Росію, 75 – на Білорусію, 20 – на Латвію, 17 – на Литву, 16 – на Естонію • Були зруйновані всі міста , дуже постраждали села (деякі з них спалили німці, убивши всіх жителів). Було зруйновано понад 16 тис. підприємств. Величезна кількість людей залишилася без житла, бідність була масовим явищем. • Український народ, який став одним із переможців у цій кривавій бійні, сподівався, що після війни все буде інакше, що тоталітаризм і геноцид – то вчорашній день людства. Однак ці надії виявилися марними. Ще протягом довгих десятиліть. Москва відмовляла українському народі, як і іншим народам СРСР, у праві на вільний розвиток, на власну незалежну державу.

More Related