1 / 17

ПІВНІЧНИЙ ЛЬОДОВИТИЙ ОКЕАН

ПІВНІЧНИЙ ЛЬОДОВИТИЙ ОКЕАН.

dawn-perry
Télécharger la présentation

ПІВНІЧНИЙ ЛЬОДОВИТИЙ ОКЕАН

An Image/Link below is provided (as is) to download presentation Download Policy: Content on the Website is provided to you AS IS for your information and personal use and may not be sold / licensed / shared on other websites without getting consent from its author. Content is provided to you AS IS for your information and personal use only. Download presentation by click this link. While downloading, if for some reason you are not able to download a presentation, the publisher may have deleted the file from their server. During download, if you can't get a presentation, the file might be deleted by the publisher.

E N D

Presentation Transcript


  1. ПІВНІЧНИЙ ЛЬОДОВИТИЙ ОКЕАН

  2. Площа океану – 14,1 млн. кв. км. Максимальна глибина - 5527 м. Кількість морів – 11. Найбільші моря – Ґренландське, Норвезьке, Карське, Бофорта. Найбільша затока – Ґудзонова. Найбільші острови і групи островів – Ґренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Шпіцберґен, Нова Земля. Північний Льодовитий океан – найменший з океанів. Він займає центральну частину Арктики і знаходиться на північ від материків Північна Америка та Євразія. Береги Північного Льодовитого океану дуже розчленовані ГЕОГРАФІЧНЕПОЛОЖЕННЯ

  3. Наприкінці XIX ст. розпочинається вивчення полярних районів. Зокрема, експедицією норвезького вченого Ф. Нансена було досліджено і вивчено багато невідомих явищ у природі Північного Льодовитого океану. У 1893 Фрітьоф Нансен на своєму кораблі «Фрам» увійшов до пакових льодів на північ від узбережжя Сибіру, сподіваючись досягти Північного полюса разом з льодами, що дрейфують. Ф. Нансен (1893-1896) Дослідження Арктики Дослідження Арктики Судно “Фрам”

  4. Дослідження Арктики Наприкінці XVIII ст. за результатами плавання російської експедиції Вітуса Беринга була складена достовірна карта західної частини океану. Перші відомості про природу навколополярних областей були отримані лише наприкінці XIX ст. під час дрейфу судна норвезького дослідника Фрітьофа Нансена, пізніше плавання російського полярного дослідника Георгія Сєдова. У 1932 р. російський учений Отто Шмідт очолив експедицію на криголамі "Сибіряков", у ході якої були проведені заміри глибини, встановлено товщу льодового покриву в різних частинах океану, здійснювались спостереження за погодою. Г. Сєдов Робет Пірі

  5. Сучасні дослідження Арктики Нині для дослідження океану використовують авіацію і космічні апарати, з яких надходить інформація про зміни стану атмосфери над Арктикою та про переміщення криги

  6. Сучасні дослідження Арктики До Другої світової війни про будову дна Північного Льодовитого океану було відомо дуже мало. З тих пір накопичено обширну інформацію завдяки експедиціям на криголамах, що заходили далеко в пакові льоди, на підводних човнах, що працювали під товщею морських льодів, і на крижинах, що дрейфують.

  7. РЕЛЬЄФ ДНА ОКЕАНУ Дно Північного Льодовитого океану має досить складну будову: океанічні хребти тут чергуються з глибокими розломами. Характерна особливість океану – великий шельф (понад 1/3 площі), який простягається іноді на 1300 км від берега. Центральну частину океану займає глибоководна улоговина овальної форми, яку розділяють підводні хребти Гекеля, Ломоносова, Менделєєва

  8. Клімат Зимова температура повітря в середньому -35°С. Далі на північ вода стає холоднішою і темнішою. На острові Елсмір в Канаді на крайній півночі температура повітря падає до -50°С. Північніше полярного кола денного світла може не бути протягом майже шести місяців. Сніг покриває землю вісім місяців у році. Є місця, де лід і сніг ніколи не тануть.

  9. Води • Взимку 90% площі океану (крім південної частини Баренцевого моря) скуто кригою, влітку – 50%. Льоди поділяються на припай, пов'язаний з островами і узбережжям материка, і дрейфуючий лід. Протягом декількох років дрейфують т.зв. крижані острови (товщиною 30-35 м). Їх використовують для базування дрейфуючих станцій. Для морів Баффіна і Ґренландського характерні айсберги. Середня швидкість дрейфу льоду в океані 7 км/добу, максимальна до 100 км/добу.

  10. Течії Північно-Атлантична течія вносить в Північний Льодовитий океан потужний потік теплих вод. З Чукотського й Східносибірського морів води в океані рухаються в зворотному напрямку – зі сходу на захід. Так утворюються Трансарктичні течії, які виносять полярні води й льоди в Атлантику. Найпотужніші течії: Норвезька, Шпіцбергенська (теплі), Східногренландська (холодна).

  11. Органічний світ В Арктиці у холодних полярних морях живуть багато видів тварин Гренландський тюлень

  12. Водорості Органічний світ Суворі кліматичні умови зумовлюють бідність рослинного світу.Найбільше серед організмів водоростей, які здатні жити не тільки в холодній воді, а й навіть на кризі. В теплішій приатлантичній частині океану є планктон. Криль, крихітні омари - ракоподібні істототи є їжею для риб, молюсків, морських птахів, китів, моржів і тюленів. Криль Планктон

  13. Тварини океану Багато тварин Арктики живуть в океані. Ті, хто живе в крижаній воді, мають товстий шар жиру під шкірою. Білий ведмідь Ґренландський кит Морж

  14. Органічний світ Поширені риби: морський окунь, оселедець, тріска, сайра, палтус, сайда, навага, лосось. Щоб вижити у крижаній воді, риба виробляє «антифриз» - білок, який не дає їхній крові замерзнути. Медуза Ціанея Лишайники

  15. Тварини океану Багато мешканців океану пристосувалися до суворих умов. Майже скрізь в океані живуть моржі, тюлені, кити.

  16. Тваринний світ Арктики • Численні морські птахи – чайки, кайри, баклани - на високих скелястих берегах островів влаштовують масові гніздування – «пташині базари». Полярні крячки Песець

  17. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ Товсті крижані льодові маси Арктики постійно зменшуються в розмірах. Науковці впевнені, що за 90 років Північний Льодовитий океан повністю очиститься від льоду.

More Related