90 likes | 352 Vues
Презентація на тему : « Життя та творчість Сергія Жадана ». Сергі́й Ві́кторович Жада́н — український поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Твори одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені тринадцятьма мовами.
E N D
Презентація на тему:«Життя та творчість Сергія Жадана»
Сергі́й Ві́кторович Жада́н— український поет, прозаїк, есеїст, перекладач. • Твори одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені тринадцятьма мовами. • Активний організатор літературного життя України, учасник мультимедійних мистецьких проектів і акцій громадянської непокори.
Життєпис • Народився 23 серпня 1974 року у місті Старобільськ Луганської області. • 1991 році - один з організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра». • Закінчив Харківський Національний Педагогічний Університет ім. Г. С. Сковороди, факультет українсько-німецької філології. • У 1996—1999 рр. навчався в аспірантурі цього ж університету. • З 2000 року викладач кафедри української та світової літератури університету, віце-президент Асоціації українських письменників. • З 2004 — незалежний письменник.
Під час помаранчевої революції, був комендантом наметового містечка у Харкові. Відомий своїми скандальними висловлюваннями і публікаціями. Живе і працює в Харкові. Перекладає з німецької, польської, білоруської та російської мов. В 2008 році російський переклад роману «Anarchy in the UKR» увійшов до короткого списку літературної премії «Національний бестселер» і одержала грамоту «Книга року» на Московській книжковій виставці-ярмарку.
В 2010 році висунутий на звання «Людина року» за книгу «Червоний Елвіс». Роман «Ворошиловград» став книжкою року 2010 за версією «Бі-бі-сі». В 2011 році провів акцію проти закону «Про захист суспільної моралі». Темою творів письменника є пострадянська дійсність в Україні. Для стилю Жадана характерний вжиток розмовної та нецензурної лексики. «Треба розуміти, коли вони (політики) говорять про надбання українського народу, насправді йдеться про лобіювання лише інтересів російської мови й про повне блокування розвитку та пропагування української.»
Поетичні збірки • “Цитатник” (Київ: Смолоскип, 1995), (Харків: Фоліо, 2005) • “Генерал Юда” (Київ: Український письменник, 1995) • “Пепсі” (Харків: Майдан, 1998) • “Балади про війну і відбудову” (Львів: Кальварія, 2001) • “Історія культури початку століття” (Київ: Критика, 2003) • “Марадона” (Харків: Фоліо, 2007) • “Ефіопія” (Харків: Фоліо, 2009) • “Лілі Марлен” (Харків: Фоліо, 2009)
Проза • «Біґ Мак» (збірка оповідань) (Київ: Критика, 2003) • «Депеш Мод» (Харків: Фоліо, 2004) • «Anarchy in the UKR» (Харків: Фоліо, 2005) • «Гімн демократичної молоді» (Харків: Фоліо, 2006) • «Біґ Мак²» (оповідання + поезія) (Київ: Критика, 2007) • «Ворошиловград» (роман) (Харків: Фоліо, 2010) • «Біґ Мак та інші історії» (Харків: Фоліо, 2011)
Жадан залишається патріотом України. Хоч він і почувається у своїй вітчизні не зовсім затишно, як зізнається у “Цитатнику”, та все ж воліє померти на батьківщині. Про це свідчать рядки, уже згаданої на початку, поезії “Словники на службі церкви”: “…я помру патріотом…”, – волає Жадан. Слід зазначити, що навіть час на планеті Жадана особливий, він, немов прострілений наскрізь, як це буває на полотнах сюрреалістів. Це добре проглядається у вірші “Внутрішній колір очей”: « Жінка сидить на сходах університету… і курить кемел… вона думає - ось знову з неба сипляться холодні леза, срібні цвяхи, і ранять смертельно равликів, котрі падають, розрубані навпіл, мов хрестоносці в пісках Палестини. »
З першого прочитання вірші Сергія Жадана вражають не технічною досконалістю, незаперечним новаторством чи своєрідністю поетики. Дивує якась глибока, непереборна внутрішня сила у виразі почуттів, притаманна його творчості, та гідна подиву органіка поетичного слова у вірші — невимушеному, природньому, розкуто-сучасному. «За хвилину до того, як випаде дощ, ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж твого тіла і враз його стиснуть. Так легкі голуби, на вулицях кинуті, відчувають смак їжі за мить до годівлі, так солдат, що за хвилю повинен загинути, відчува деформації у власному тілі. Сміх, що має до мене назавтра прийти, розпізнаю сьогодні поміж плачу я. За хвилину до того, як з’явишся ти, - я тебе передчую.»