1. ТЕМА:Політика радянського уряду в 1919 році

2. Більшовицький режим • Листопад 1918 р. - сформовано Тимчасовий робітничо-селянський уряд України • 29 листопада 1918 р. відновлення влади рад в Україні • 6 січня 1919 р. змінено назву з УНР на Українську Соціалістичну Радянську Республіку; уряд дістав назву Ради Народних Комісарів • ВУЧК Х. Раковський – голова Ради Народних Комісарів

3. Християн Георгійович Раковський (КристюСтанчев) (1873-1941) • - політичний і державний діяч УСРР. Народився у Градеці (Болгарія). З 15 років став професійним революціонером. Роки навчання в гімназії, на медичному факультеті університету в Женеві були і роками становлення одного з активних діячів та лідерів соціал-демократичного руху в Болгарії та Румунії і зближення з діячами російського революційного руху Г.Плехановим, Л.Троцьким. В. Ульяновим (Леніним). У 1918 р. вступив до лав більшовицької партії, обіймав посаду голови Верховної автономної колегії, заснованої в Одесі для боротьби проти контрреволюції в Україні.

4. Підтриманий В.Леніним і Л.Троцьким виконував ряд важливих доручень в Україні в 1918 р.: дипломатичну місію до Одеси, де підписав російсько-румунський договір(за яким протягом 2-х місяців Бессарабія мала бути звільнена),вів переговори з урядом гетьмана Скоропадського, встановив контакти з українською опозицією на чолі з В.Винниченком. тому його було запропоновано на посаду голови уряду радянської України. Захопившись ідеями інтернаціоналізму поставив під сумнів існування окремої української нації. Але згодом змінив свої погляди і почав відстоювати розширення політичної та економічної самостійності УСРР. У 1923 р. виступив з критикою Й.Сталіна з питань національного будівництва. Після цього був зміщений з посади голови уряду УСРР і відправлений послом спочатку до Англії, а потім - до Франції. Після повернення до Радянського Союзу був виключений з лав комуністичної партії, згодом репресований. Розстріляний в Орловській в’язниці.

5. Політичний курс більшовиків • Диктатура пролетаріату • Репресивна політика щодо противників режиму • Політика “Воєнного комунізму”

6. Наслідки політики “воєнного комунізму” • Руйнування системи ринкових відносин; • розрив економічних зв’язків між містом і селом; • активне формування однопартійної системи; • придушення приватної ініціативи; • посилення централізму; • закріплення в масах психології «експропріації експропріаторів»; • ліквідація станів; • розширення практики «надзвичайних» заходів і масових репресій; • посилення соціального напруження

7. Рух опору в Україні